Образ і характеристика Митраши
Повість-казка М. Пришвіна розповідає про двох дітей, які залишилися сиротами. Втративши своїх батьків, Митраша і Настя, залишилися жити удвох. Діти були маленькі, Митраше – 10 років, а Настя була на два роки старша. Спочатку їм допомагали всі сусіди, але діти були працьовиті, привчені до праці, і незабаром стали самі справлятися зі своїм господарством. У них була корова, телиця, кури, кози.
Старша Настя, поралася по дому, прибиралась, готувала їжу, доїла корову, а Митраша, якого в селі прозвали «мужичок у мішечку», робив по дому всю чоловічу роботу. Він виготовляв сусідам дерев’яне начиння, яка користувалася великим попитом, допомагав сестричці з городом. Разом вони ходили і на громадські роботи.
Митраша дуже любить свою сестру, в усьому їй допомагає і підтримує. Іноді хоче показати свій характер, але, як тільки Настя його приголубить, погладить по голові, Митраша перетворюється на маленького хлопчика, і знову стає слухняним. Молодший брат багато чому навчився у свого батька, він знає, як вести себе в лісі, вміє користуватися компасом, знає, де шукати гриби і ягоди. Одного разу, діти вирушили шукати палестинку, на якій, за словами батька, ніхто не бував, і там багато журавлини. Хлопчик взяв з собою рушницю, компас, Настя зібрала припаси, і діти вирушили на далеке болото.
В дорозі, посперечавшись, куди йти, дітлахи трохи посварилися і розійшлися в різні сторони. Спочатку Митраша йшов по компасу, але трохи згодом, він вирішив зрізати дорогу, і пішов прямо по болоту. Незабаром, хлопчик провалився, і болото стало його засмоктувати. Дитина поклав перед собою рушницю, щоб не потонути. Допомоги чекати не було звідки, хлопчик став боятися. Нарешті він почув, як кричить Настя, відповів їй, але вітер відніс його крик в іншу сторону.
У цьому лісі жила собака Травичка, яка залишилася тут після смерті господаря. Вона побігла за зайцем, і випадково натрапила на хлопчика. Хлопчик став її кликати, собака підповзла до хлопця, він схопив її за ноги, і Травичка висмикнула Митрашу з трясовини. На гавкіт собаки примчав вовк, що наводив жах на все село, що його ніяк не могли зловити. Вовк вискочив зовсім поруч з «мужиком в мішечку», і той, не розгубившись, вистрілив у нього з рушниці. Тут на шум прийшла й Настя. Діти були раді, що все закінчилося так добре, і разом з собакою Травичкою вирушили додому. Хлопці зрозуміли, що треба жити дружно, і тоді нічого не страшно.
