Образ і характеристика Левінсона в романі Фадєєва Розгром

Один з головних героїв роману «Розгром» Фадєєва — командир загону партизан, безстрашний Осип Абрамович Левінсон.

Головною рисою зовнішності Левінсона були величезні синюваті очі, глибокі, як вир. Сам по собі він був низьким людиною з рудою рослинністю на обличчі, але його зростання — це ще один доказ того, що повага до людини, авторитет перед людиною викликає не стільки зовнішність, скільки вчинки, слова і характер. А характер Йосипа Абрамовича був жорсткий, хльосткий і часом навіть жорстоке.

Протягом усього роману він кілька разів йде на злочини проти людини і будь-яких цивілізованих прав, але робить він це не з самодурства або ненормальною жорстокості, він робить це заради того, щоб врятувати свій загін. Він дуже відповідальний командир, який вище всього ставить турботу про свій загін партизан, він розуміє, що життя цих людей багато в чому в його руках, що він за них відповідає.

Можна сказати, що Левінсон — досвідчений командир, тому що він ні з ким не обговорює своїх думок з загону, щоб не допустити смути в рядах воїнів. Він не ділиться своїми переживаннями або сумніви з приводу рішень, які приймає, він носить у собі.

Накази з його вуст вилітають, точно кулі, які беззаперечно виконуються, якими б невиправданими вони не здавалися героям загону. Так хворий Фролов, загін якого більше не може містити, який буде тільки тягарем для партизанів, приймає наказ командира про те, що його заб’ють. Лише Один молодий і слабохарактерний Мечик, який не звик до того, що на війні цинізм — запорука успіху, намагається донести до оточуючих, що Левінсон віддає неправомірні і не щадять нікого накази. Інші ж партизани не сміють навіть подумати про те, щоб оскаржувати наказ командира, настільки він був для них авторитетним.

Дивіться також:  Образ і характеристика Орисі Головльової в романі Господа Головльови

Без показу коливань приймає Осип Абрамович і рішення про те, щоб розстріляти людину в жилетці, так само впевнено він вирішує забирати силою всі продукти з найближчих поселень і городів, коли у партизанів закінчилося продовольство.

Сильніше всього читач переймається співчуттям до Левинсону, коли в останній главі роману партизани потрапляють в оточення козаків і борються з ними на смерть. Командир партизанів, залишився майже без сил, робить останній наказ своїм підлеглим — йти на прорив. У живих залишаються дев’ятнадцять чоловік, серед яких і сам Левінсон. Він втратив товаришів, але врятував тих, які залишилися, а значить, вчинив правильно. Він милується мирним життям.

Варіант 2

Роман Фадєєва «Розгром» розповідає читачеві про реальні події в історії Росії, а саме про трагічну долю партизан на Далекому Сході.

Герой, описаний Фадєєвим, є фантазією автора, такої людини в літературі ми ніде не зустрінемо.

Йосип Левінсон описується нам нічим не виділяється людина, у нього немає особливих фізичних якостей, він не наділений особливою красою, але нехай з вигляду він представляється нам самим простим людиною, усередині ж він складний і непередбачуваний.

Левінсон користується у підлеглих особливим авторитетом і повагою, він терплячий, розумний, уміє знаходити виходи з усіх, нехай самих безвихідних ситуацій.

Партизани бачать в Левінсоні цієї людини з великої літери, він сповнений відваги, в ньому немає ні крапельки боягузтва, він надійний і мудрий.

Левінсон володіє характеристикою тонкого психолога, він вміє знаходити спільну мову з будь-яким. Ці риси ми бачимо в його відносинах з Метелицей, коли юнак, бачачи безвихідність ситуації, що склалася, пропонує партизанами план відступу. Але Левінсон, будучи розумною людиною, не став відкрито лаяти його ідею, він, навпаки, підмінив його планом більш обережним, і ніхто цього не зрозумів. Цією дією командир зумів підвищити значимість Метелиці в очах людей, змусив повірити хлопця у свої сили.

Дивіться також:  Твір по картині Вісті з фронту Ватолиной 8 клас

Левінсон справедливий, але разом з тим і суворий, адже тільки батогом і пряником можна зберегти в загоні залізну дисципліну. Дізнавшись про те, що Морозко скоїв крадіжку динь, Левінсон влаштовує для нього суд. Для допомоги у винесенні рішення командир запрошує на захід місцевих жителів. Зрештою, суд зобов’язує Морозко допомагати селянам по господарству. Зрозуміло, у вільний від війни час

Автор особливе значення надає погляду Левінсона. Його погляду боялися, винні розуміли всю глибину і важкість своїх проступків. Погляд командира змушував партизан говорити правду і відчувати сором за свої незаконні дії.

Але Фадєєв не бажав максимально ідеалізувати свого героя. Левінсон звичайна людина зі своїми проблемами і страхами, але намагається приховати свої слабкості від інших, придушити їх. Люди вважають його самим правильним людиною на землі, і цього іміджу, незважаючи на тяжкість, доводиться відповідати.

Твір про Левінсона

Твори такого автора як Фадєєв завжди були цікаві персонажі і їхні образи, що створюють загальну атмосферу твору, якими автор давав своїм читачам цілковите уявлення про персонажах і їх характер. Звичайно, у багатьох творах багатьох авторів присутні цікаві і продумані персонажі, однак у даного автора виходило описувати їх найбільш чітко. Яскравим прикладом послужить Левінсон з твору “Розгром”.

Левінсон – командир партизанської бригади, яка займалася безпосередньо свого роду роботою в невеликому місці, в якому описується дія твору. Левінсон був людиною дуже примхливим, не щадним ніяких помилок. Як людину Левінсона описують як зовні хоч і не зовсім викликає довіру, але після більш близького знайомства з ним ставало ясно, що в його випадку зовнішність оманлива. Хоч на перший погляд він був людиною простеньким, досить нешкідливим, можливо навіть не викликає довіри, після особистої бесіди з ним ставало ясно одне – Левінсон не такий вже і простий, яким здається на перший погляд.

Дивіться також:  Образ і характеристика князя Качатина в поемі Кому на Русі жити добре твір Некрасова

Після близького знайомства з Левинсоном багато відзначали його освіченість, тактовність, вміння підтримати розмову, і, звичайно ж, не значну хитрість, якою він, безсумнівно, мав, так як завжди знаходив вихід з будь-яких, навіть із, здавалося б, безвихідних ситуацій. Також багато відзначають в ньому хоробрість, бажання рухатися тільки вперед, постійний запал, що постійно підбадьорювало його підлеглих і надавало ще більший бойовий дух.

Автор надає Левинсону риси суворого начальника, щоб показати наскільки він був вірний своїй справі, що часом навіть жертвував мирними жителями на благо своєї мети. Однак, навіть незважаючи на цю всю свою суворість, він все-таки був простою людиною, зі своїми страхами та переживаннями, що й описується в творі. Хоч він і людина серйозна і сміливий, він все одно переживає за те, що буде в майбутньому, то чи зможе він досягти своєї мети, подолавши усі негаразди досягти заповітної вершини.

З усього цього можна зробити висновок, що хоч і Левінсон постає перед нами спочатку впевненим керівником і лідером, стрімко йде до своєї мети, однак пізніше він постає перед нами таким же, як і будь-яка інша людина.