Розумна людина свого часу Грибоєдов А. С. до 1824 році закінчує написання самого відомого свого твору “Горі від розуму”, в якому, як на долоні показав картину устрою сучасного йому суспільства з усіма його вадами.
Він не церемонився з описом, персонажі комедії рельєфні та характерні. Як сатирик Грибоєдов неперевершений! Сучасники були шоковані, побачивши себе в комедії, як у дзеркалі.
Один з героїв п’єси, який до вибраного суспільству не належить, але дуже хоче там влаштуватися – Олексій Степанович Молчалін. Він людина не багатий і не знатний. Особливих талантів не має, тому змушений пристосовуватися, не гидуючи ніякими способами. Змалку його вчили догоджати всім, хто вище його по положенню, він цю науку міцно засвоїв: “Мені заповів батько: по-перше, догоджати всім людям без изъятья — хазяїнові, де доведется жити, начальнику, з ким буду я служити, слузі його, який чистить сукні, швейцарові, двірникові, для избежанья зла, собаці двірника, щоб ласкава була.”
Іншого способу піднятися по кар’єрних сходах Молчалін для себе не бачить. Він готовий постійно принижуватися, тільки б досягти становища в суспільстві. Розумом не блищить. “Молчалін колись був такий дурний!.. Жалчайшее созданье!”,– про нього говорить Чацький. Але, на щастя Молчаліна, особливих талантів у тому суспільстві, куди він так прагне, зовсім не потрібно! Там цінують того, хто може: “У покровителів позіхати на стелю, з’явитися помовчати, пошаркать, пообідати, підставити стілець, підняти хустку.” З усім цим молодий чоловік справляється так добре, що навіть зумів зачарувати дочка свого покровителя Софію. Вона не бачить в ньому ніяких недоліків: “Пречудової властивості він нарешті: поступливий, скромний, тихий. В особі ні тіні занепокоєння, і на душі ніяких проступків, чужих і криво і навскіс не рубає,- ось я за що його люблю.”
Всім своїм єством прагне пробитися Молчалін у вищий світ. Підлабузництво, догідництво, приниження, все йде в хід для досягнення жаданої мети, нічим дрібний чиновник не гребує. І вища суспільство приймає його і цінує саме за ті його якості, які здаються неприйнятними для таких чесних людей, як Чацький. Що ж не блаженствувати таким Молчалиным, адже вони у всьому схожі на своїх покровителів, хіба що рангом нижче. Їм не відмовиш в практичності, вони добре знають, що потрібно робити для досягнення успіху в цьому житті. Потрібно тільки повторювати те, що роблять герої вищого світу, і ти будеш у них своїм.
Пройде не так багато часу, Молчалины досягнуть бажаного. Як писав пізніше Салтиков-Щедрін, вони стануть причиною того, що “справжній справжній чоловік не може зробити й кроку, не раскроив собі лоба”
Наприкінці комедії Молчалін терпить фіаско, але можна бути впевненими, що цей герой не пропаде, тому, що він необхідний тому оточенню, в якому обертається, йому пробачать все за його мовчазність і покірність. Такий він є, і він незнищенний.
