Мабуть, кожен російський письменник є людиною з великої літери, більш того у кожного своя унікальна, неповторна і непідробна життя і доля. Не став винятком і відомий російський письменник Максим Горький, життя якого з самого дитинства стає унікальною і неповторною. Бажаючи розповісти про свою долю даний письменник створює цікавий розповідь-повість, в якій він розповідає про своє життя, і про своєму шляху, шляху становлення тим ким він був.
Отже розповідь “Дитинство”, в якому письменник описує свою автобіографію як не можна краще показує як з простого, звичайного хлопчиська виростає справжній чоловік, опора і підтримка.
Головна роль в оповіданні віддана бабусі письменника, яка виховувала його з самого дитинства.
Килина Іванівна, саме так звали головну героїню оповідання була неповторною і унікальною жінкою. Вона поєднувала в собі чуттєвість і силу волі, доброту душі і стрижень характеру. За розповіддю найбільше люди, в тому числі і її маленький онук, цінували в цій жінці почуття справедливості. Вона дуже любила свого онука, захищаючи його від різних життєвих ситуацій і негараздів.
До речі помітити, життя у її маленького хлопчика була зовсім не променистою, адже він з самого дитинства був практично один. Відразу він втратив батька, матір ніколи не цікавилася його вихованням, і залишила його під опікою бабусі. Його мати, Варвара завжди прагнула здобути свободу і незалежність, природно, що дитина заважав її планам і був тягарем.
Саме тому хлопчик виховувався бабусею, яка намагалася передати йому всю свою мудрість і всі свої знання, вона привчила його до молитов, порядку, справедливості і так далі.
Після прочитання цієї розповіді багато починають розуміти цього автора куди більш глибше і краще, адже усвідомивши скільки людина пережила в маленькому віці стає страшно, так як багато за все своє життя не відчували такого.
7 клас
Твір Бабуся Килина Іванівна 7 клас
Центральне місце в автобіографічній повісті «Дитинство» Максима Горькова займає образ його бабусі – Килини Іванівни Каширіної. Подібно доброму ангелу-хранителю, вона випромінює любов і турботу про свого онука-полусироте, якому випала нелегка доля – рости в світі міщан, світі жорстокості, ворожнечі і несправедливості. Бабуся є ніби сполучною ланкою між беззахисним Альошкою і суворою реальною дійсністю, в якій дитина опинився, раптово втративши дружну сім’ю.
Дивно в характері жінки похилого те, що все життя будучи Каширіної, вона не ввібрала в себе жорсткі риси цієї міщанського середовища. Килина Іванівна залишилася собою – доброї, лагідної, терплячою, турботливою, вона змогла зберегти і примножити вроджені кращі сторони свого характеру. Доля ніколи не була до неї особливо прихильна, багато довелося натерпітися нещасній жінці: важке дитинство, невдале заміжжя, смерть п’ятнадцяти рідних дітей, синівськи міжусобиці, голодне існування на старості років, численні побої від чоловіка. Але ніщо не змогло зломити волю і внутрішню силу Килини Іванівни. Вважаючи всі життєві ситуації долею по Божій волі, і беззаперечно підкоряючись це волі, вона живе за Божими законами і мовчки переносить всі труднощі, при цьому намагаючись скрасити і тяготи оточуючих.
Портрет бабусі малюється для читача через сприйняття його маленьким героєм повісті «Дитинство». Вперше побачивши бабусю, Альоша зазначає, що вона «кругла, великоголова, з величезними очима і… рихлим носом». Величезний зріст і сутулі плечі не заважали м’якості і плавності рухів, які походили на манери домашньої кішки. Густі чорні волосся на перший погляд надавали образу Килини Іванівни ефект тіні, проте уважний погляд дозволяв помітити внутрішній теплий світло, що випромінювали добрий веселі очі.
Альоша дуже любив бабусю. Йому подобалося спостерігати, як вона танцює – в цей час вона ніби квітла: ставала молодше і привабливіше. Йому подобалося слухати бабусині сердечні молитви, в яких вона довірливо спілкувалася з Богом. А який оповідачкою вона була! Величезна кількість найцікавіших історій в її устах ніби оживали й відбувалися наяву. Саме до своєї бабусі онук йшов зі своїми дитячими тривогами і страхами, проблемами, переживаннями.
Килина Іванівна – сильна, відважна особистість. Вона ніколи не шкодувала себе, скоріше навпаки – часто ставила себе під удар, рятуючи від болю оточуючих. Саме нею надано величезний позитивний вплив на формування кращих людських якостей в характері Альоші. Бабуся – найкращий вчитель, преподавший улюбленому онукові найцінніші життєві уроки. Завдяки їй він стійко і твердо починає нову для себе самостійне життя. І його дитяча душа не залишається байдужою, Альоша від душі вдячний бабусі: «…Це її безкорислива любов до світу збагатила мене, наситивши міцною силою для важкого життя».
