Ніколи раніше не замислювався про те, чому всі дорослі нас змушують працювати. Буквально з малих років, ледь я став добре стояти на ногах, мене почали брати на кнопку картоплі, давали маленьке відерце і в жартівливій формі пропонували допомогти. Після, коли я став трохи старший, батько завжди брав мене з собою в гараж, щоб я допомагав йому лагодити машину. Моя роль була, звичайно, не велика, я всього лише подавав ключі, приносив мастило, ганчірки, але батькові було важливо моя присутність.
Але для чого все це? Дитинство, веселе, безтурботне, пролетіло так швидко… І що я пам’ятаю про нього?! Кнопку картоплі та ремонт авто, гору митої посуду, починенный разом з дідом садовий стілець. Навіщо мені це…
Сьогодні на уроці технології вчитель попросив всіх нас сколотити шпаківні. Заготовки деталей були вже зроблені хлопцями старших класів, нам же залишалося буквально вбити пару цвяхів. Яке ж було моє здивування, коли мій однокласник, недавно переїхав до нас з великого міста, став бити по скворечнику не тією стороною молотка, мало того, ще й перегнув всі видані йому цвяхи і примудрився зламати палець. Вже в медпункті, коли йому сутужно заматывали рану, я запитав його : «Невже ти вперше тримаєш в руках молоток? Або це навмисне, щоб на уроках лінуватися!».
Хлопцеві стало якось незручно, це було помітно по проявившемуся на щоках легкого рум’янцю. Виявилося, що його батьки весь час віддавали роботі, вони не відмовляли синові в розвагах і дорогі подарунки. У них не було потреби в поїздках на дачу, власноручного прополювання грядок або ж поклейке шпалер. За них це робили інші люди за певну плату. Якщо в будинку ламався стілець, лампочка або полку з квітами, вони просто викидали ці речі. Їх син бігав на вулиці, ганяв на велосипеді, стріляв по горобцях не з саморобної рогатки, а з тієї, що купили в магазині. Але що в результаті?! Так чи добре вони виростили свого сина, а як він стане жити сам, якщо, раптом, не зможе найняти таких же працівників…
І тут мене осінило… адже все, що було зроблено, відремонтовано, викопано, вбито – було зовсім не даремно. І це була робота над собою.
