Горе-мрійник жив-був. Ось ріс у звичайній родині мрійливий хлопчик. З дитинства він літав у хмарах. І ніщо його не могло «приземлити». Просто він мріяв широко. Не просто про те, що йому подарують на Новий рік, а про майбутнє всього людства. Будував він повітряні замки. Наприклад, він мріяв, що люди будуть легко літати з одного континенту на інший, не витрачаючи дні і тижні на дорогу. Мріяв, що можна буде, як за помахом чарівної палички, зробити з клаптика тканини крихітного великий рушник. Або розвів порошок водою – ось тобі і сік!
А ще, якщо захотів людини побачити, то нехай він за тисячі кілометрів, ти натиснув кнопку, і ось він – в реальному часі. І можна поговорити! Ще й інші мрії у нього були, але оточуючі сміялися над ним. Називали його «горе-мрійник». А він, дійсно, не був талановитим винахідником, але вмів ділитися своїми мріями з іншими. Він почав (і то не сам) писати книги. Тобто він придумував ідею, сюжет, а йому помічник все записував і оформляв в розповідь. Люди читали, не дуже вірили, але уявляли, як все це було б здорово. І так потихеньку ці ідеї розвивалися, знайшлися вчені, які придумали, як втілити. Добре, що тоді він критиків своїх не послухав!
І найцікавіше, що все це збулося – в нашому двадцять першому столітті. А той хлопчик жив, припустимо, в сімнадцятому, коли все ще тільки пересувалися на конях.
Не можна бути «горе-мрійником», адже мріяти все одно виходить. Це не будинок ,який від роботи «горе-будівельника» може розвалитися. Всі мрії не даремно!
Так, напевно, якщо я зараз мрію про телепорте або про будиночку на Марсі, так скоро це збудеться! Можна навіть просто про це говорити, кому потрібно, той почує. І в принципі, мрія теж повинна пройти перевірку часом, всім сподобатися, точніше, не залишити байдужими.
Але це якщо мріяти по-крупному, а от щодо себе, буває, і не дуже правильні мрії. Мрієш про машинці на Новий рік, а тобі знову дарують плюшевого ведмедика. Масштаб – це важливо!
Ось такий у мене вийшов розповідь про «великих» мріях. Всіх закликаю, якщо вже мріяти, то мріяти! Про світі скрізь, про здоров’я для всіх!.. І не егоїстично, і шансів, що збудеться, хоча б коли-небудь, більше.
Можна скласти список мрій загальний. У кожного запитати, найчастіші мрії внести в цей список. І після звірити, що збулося. Звичайно, цей загальний список повинен зберігатися в музеї! Ось тоді-то ми і доведемо, що мрії – рухають світом!
Твір Горі мрійник з діалогом
Я закінчила 6 клас на одні п’ятірки. Тепер у нас у школі канікули. Середина Червня. На вулиці спека. Мене привезли в село до бабусі, щоб я відпочила на природі, і допомагала їй у господарстві. У бабусі дуже добре: свіже повітря, багато тварин, річка зовсім близько.
А ще у бабусі є овочі і фрукти. Ось тільки немає суниці! У нас в сім’ї всі люблять суницю, особливо я і бабуся. Тому, на наступний день, після того, як я приїхала, ми пішли в ліс, щоб зібрати якомога більше суниці.У моєї бабусі є величезний талант. Вона готує найсмачніше суничне варення. Ось я і подумала: «Назбираю цілий кошик суниць! Бабуся зрадіє, адже їй її до наступного літа вистачить! »В лісі з ранку було як у казці.
Ми з бабусею гуляли і дивилися на білочок, дятлів, сорок. А ще мені здалося, що я бачила білого зайця! Ми вийшли на галявину, де було багато нашої улюбленої ягоди. Звичайно ж я старанно її збирала: дивилася під кожну травинку, акуратно зривала та в кошик. Одну у кошик, другу в рот. Така ця смачна ягода! Ходжу, збираю і думаю: «Принесу дуже багато суниць бабусі. Вона і мені зробить варення, і дідуся, і мамі, і татові, і кота Васьки. Нам всім вистачить! А потім бабуся буде хвалитися всім, яка в неї онука молодець! А я буду всім говорити, що зібрала воот таку величезну корзину з воот такий суницею!
А якщо мені ніхто не повірить, то прийде бабуся і скаже, що її онучка не бреше. Та інші моєї бабусі будуть заздрити, тому що немає у них такої турботливої онуки як я.»Починало темніти.Я чула, як зозуля рівно 25 разів сказала своє «ку-ку». Пора повертатися додому, а то в темряві можна і заблукати Ух! Втомилася я за день! Дивлюся у кошик, а там…лише три ягідки! Не більше.
Як же так вийшло? Суницю я шукати шукала, а ось замріялась і складала її не в кошик…а собі в рот! Засмутилася я дуже сильно злякалася, що разозлю бабусю, бо допомоги від мене ніякої немає. І як розплакалася. Сиджу і плачу на пеньку з порожнім кошиком. На мій плач, прийшла бабуся й запитала, що трапилося.
Розповіла я їй, яка у неї недолуга онука. А улюблена бабуся, замість того, щоб лаяти мене, засміялася і обняла.«-Горе мрійник, – сказала вона, – як я можу на тебе злитися, ти ж так хотіла мені допомогти! Нічого страшного. Суниці, що назбирала я вистачить ще до наступного літа!»Любіть і цінуйте своїх бабусь. А суниця дуже смачна була!
Твір на тему Горі мрійник
З раннього дитинства, скільки себе пам’ятаю, взимку я завжди гостював у селі у діда. Батьки відправляли мене туди не для перевиховання, не то для того, щоб понабраться безцінного досвіду. А я, якщо чесно, був тільки радий цьому, тому що місто за літо мені неабияк набридав.
У діда було добре. Великий дерев’яний будинок, зі скляними вікнами, які пересмикувались морозним мереживом з першими заморозками. Пічка, яка в перший час лякала мене своїм тріском, наче якесь чудовисько, величезне і ненаситне, вона пожирала все, що потрапляло до її вогненну пащу. Але найголовніше у діда був гараж, та не простий, а ціла комора всякої всячини.
Сільські мужики і баби то і справа тягли в цей гараж то зламані відра, то воза, то сани, не кажучи вже про місцевих хлопчаків, які займали чергу до діда зі своїми велосипедами, як до відомого автомеханіку. Саме тоді я вирішив, підросту і стану таким же, як дід – місцевим кулібіним.
Коли мені виповнилося десять, батько вже не поцілував мене на день народження, а гордо потиснув руку, саме в цей момент я зрозумів, що достатньо виріс, щоб здійснювати великі перетворення техніки. Як зазвичай, на канікулах я був у діда, і сусідка баба Марфа принесла йому на лагодження електричний самовар. Скаржилася, що кішка шнур перекусила, а гарячого чаю, ох, як у грудневу холоднечу хочеться. Я забрав самовар, пообіцяв, що передам і його, і її слова діда. Поки дід був на рибалці, я вирішив перевірити свої сили, адже час настав. Недовго думаючи взяв ножа, та й відрізав шнур, в тому місці, де побували котячі зуби.
Як прилаштувати його назад я гадав довго, все ж розібрав вилку, зачистив дроти, попередньо нагостривши ніж, як це завжди робив «великий майстер» і вставив проводу навмання. Скрутивши на швидку руку виделку, вирішив тут же випробувати роботу, так і старого чаєм гарячим зустріти. Толі я перелив воду, і вона залила всю мою електросистему, чи вилка нещільно була закручена, але по мірі закипання в хаті тхнуло гаром і починав лунати дивний тріск. Заглянувши в кухню я виявив блискучий самовар, після почувся чіткий бавовна, як виявилося пізніше, це вибило пробки. Повернувся дід додому, а в ньому ні світла, ні тепла, ні гарячого чаю немає, тільки я сиджу з самоваром на порозі світлиці і вию всю горлянку.
Звичайно, все вирішилося, з електричного самовар став дровянным, і баба Марфа поїла нас з нього смачним чаєм з лісовими травами. Майстер-налагоджувальник з мене не вийшов, але нічого, я краще дресирувальником стану, адже не дарма другий дід у мене кінологом в армії був.
7 клас
