Варіант 2
Город зараз вже не так важливе для людей, як було років двадцять тому. Але ми знаємо, яким він буває…
Зараз городом займаються, в основному, люди похилого віку, трохи дачники, трохи селяни… Чому «трохи»? Просто якщо вже селяни займаються, то це поле або теплиці, у величезних масштабах. Виходять на комбайнах… Це робота, а не для душі. А дачникам більше ніколи садити овочі. Вони більше за кольорами і ягодам. Їм би хоч це зібрати. Ну, а людям похилого віку теж важко – просто фізично займатися городом. Зате, вони залучають своїх дітей і онуків до того, щоб картоплю садити, збирати огірки… загалом, мало зараз городами займаються.
Але в принципі, це справа хороша. Ти сам вирощуєш свою їжу! Ти впевнений, що все екологічно чисте. А то вічні питання: звідки привезли ці помідори? Чим їх поливали? Як зберігали?
З городом ти впевнений в якості. Навіть якщо помідори ті ж виросли не таким вже й гарними, але ж ти їх знаєш з паростків! Вони тобі як рідні… Вирощують обов’язково зелень – це зовсім легко. Потрібно в салат або на картоплю петрушки і кропу, вийшов – зібрав. Іноді навіть не миють, типу, дощ вже помив. І взагалі, деякі люблять возитися зі всілякими рослинами…
Але я знаю хлопців, які замість нормальних травневих свят з шашликами, відпочинком на природі садили картоплю. Ніякого задоволення, тільки «зірвані» спини. А доводиться допомагати! І ці хлопці кажуть, що картопля їм не потрібна ця, вона і не зростає – все одно доводиться купувати.
У нас був город в селі. Крім звичайного, бабуся вирощувала капусту. Мені доводилося збирати гусениць з листя. Це дітки таких жовтих метеликів, дуже ненажерливі. Звичайно, ми не хотіли отрути використовувати, щоб захистити нашу капусту. Ще вона вирощувала кабачки, патисони… Багато наші сусідки, до речі, продавали на зупинках овочі. Для них це ще надбавка до пенсії. І вони ділили соління собі на зиму.
Так що город, хоч і «відживає», але поки ще має сенс для багатьох людей.
