Твір-опис за картиною Зимове сонце Юона
Юон просто чарівник пензля і фарб, він дуже мальовничо і натурально завжди передає свої любов і замилування природою рідного краю.
«Зимове сонце» було написано в 1916 році. Вся картина – це суцільний гарний краєвид. Низ картини покритий снігом, на який падає тінь навколишньої природи, верх картини показують, як за верхівками дерев пробиваються промені зимового сонця, а на прекрасному блакитному небі пробиваються м’які хмари.
Пухнасті сосни на цьому полотні, ніби ділять картину по горизонталі. Сосни і ялини розташувалися у всю ширину і висоту картини. Гілки сосен покриті насичено темно-зеленими голками, вічнозеленими голками.
Але у всьому достатку хвойних дерев можна побачити і високі голі дерева, що нагадують берези. Саме із-за відсутності на цих деревах листя можна побачити яскраві промені сонця, які рівно лягають на поверхню виблискуючого зимового снігу. Дивлячись, як розливається сонце, навіть і подумати не можна, що на картині холодне і морозний час року, сковуюче все в окрузі в морозні кайдани…
У правій частині полотна ледве помітно зображена інша сцена. Стоїть візок з кіньми, які загрузли в снігу, а поруч чоловічок збирає хмиз, мабуть для своєї печі.
Саме ж сонце на полотні немов сплутується з білизною хмар і малює протяжні тіні лісу, але при всьому цьому здається, що ось-ось запалиться перша зірка.
Костянтин Федорович в даному полотні вилив всю свою любов до рідного краю та його природи. Він показав нам, наскільки прекрасна і величава, може бути зимова природа. Спрямовуючи свій погляд на картину, можна відчути хрускіт зимового срібла під ногами, легку морозность і промені ласкавого сонця на власних щоках. Можна відчути всю тиша і благодать зимового лісу, облитого яскравим сонячним світлом.
Дивлячись на дане полотно виникає відчуття того, що все найкраще попереду, воно дарує надію.
4 клас, 6 клас
