У творі Льва Миколайовича Толстого «Кавказький бранець» показані два різних, протилежних один одному головних героя – Жилін і Костылин. В даному оповіданні показана правдива, життєва історія, яка дивує своєю простотою.
Два головних героя є товаришами по службі офіцерами і друзями в біді. Жилін і Костылин – дворяни, службовці на Кавказі. Під час відправлення у відпустку вони потрапляють у полон до горців. Читаючи даний розповідь, доводиться дивитися на цю ситуацію очима двох абсолютно різних людей.
Зовні приятелі сильно відрізняються один від одного. Костылин огрядний чоловік, який із-за своєї ваги постійно пітніє і заливається фарбою. Жилін, навпаки, невисокий на зріст, стрункий і спритний. Звернувши увагу на прізвища героїв, можна помітити наскільки точно вони описують персонажів. Прізвище Жиліна говорить про його спортивному статурі, витривалості й силі. У той час як прізвище Костылина показує протилежне – його незграбність і несамостійність.
В оповіданні Жилін показаний, як передбачливий і розумний молодий чоловік. Він здатний тверезо оцінювати ситуацію і знаходити до неї вірне рішення. Костылин ж веде себе безтурботно, до тих пір, поки не опиняється в небезпеці. Він не приховує свого страху і часто виставляє себе боягузом. Але характери героїв точно проявляються в момент, коли вони обидва потрапляють в полон до горців.
Опинившись в полоні, Жилін показує свої відважні риси, незважаючи на загрозу своєму життю. Він відмовляється платити викуп і спеціально відправляє лист за іншою адресою, щоб заздалегідь запобігти переживання матері. Але Костылин надходить по-іншому. Він відразу ж пише кілька листів додому, просячи про допомогу і швидкої висилку грошей на його відкуп.
Жилін спочатку поставив мету втекти додому, але крім цього він спостерігає за місцевим життям, намагається зрозуміти чужі побут і звичаї. Жилін завойовує повагу господаря своїми позитивними якостями. Він майструє іграшки, лікує місцевих жителів і зближується з Діною, яка допомагає в кінці йому втекти.
Костылин діє протягом усього оповідання, очікуючи листа від рідних. Коли Жиліну вдається втекти, він бере з собою Костылина, який стає скаржиться тягарем під час втечі. Жилін терпить біль і втому, не кидаючи Костылина, несе її на собі. Коли товаришів знову схоплять і повернуть в полон, Костылин буде так само діяти.
В кінці розповіді товаришів вдається врятуватися вдруге, але відбувається це тільки за несломленного духа Жиліна, який ніколи не переставав чинити опір. Автор яскраво симпатизує Жиліну, захоплюючись його відважністю і стійкістю. Читач під час прочитання розповіді не може не відчувати якогось презирства до Костылину, який не докладає і краплі зусиль, щоб звільнитися з ворожого полону. У творі показані два героя, які є повними протилежностями один одного. Саме це і змушує читачів порівнювати окремі якості особистості та вчинки персонажів.
Варіант 2
Лев Миколайович Толстой у своєму творі під назвою «Кавказький бранець» розповідає про двох російських офіцерів Жиліні і Костылине. Автор використовує цікаву особливість, він описує їх поведінка в однакових ситуаціях, показуючи наскільки різним може бути ставлення до подій і поведінку в залежності від характеру.
Герої зустрічаються на початку оповідання, Жилін готовий на небезпечний вчинок, тому що поспішати на зустріч до мами, Костылиным ж просто рухає почуття голоду і спека, яка не дає йому спокійно жити. Також є різниця і в зовнішньому описі молодих людей, Жилін не високий на зріст, але при цьому досить сміливий і здатний викрутитися з будь-якої ситуації. Костылин ж навпаки високий, огрядний і досить товстий.
Їх прізвища можна назвати мовцями, Жилін утворено від слова «жила», його можна назвати досить жилавим, міцним і досить витривалим. Костылину ж у всьому потрібна опора і підтримка, такий собі костиль, який буде його підтримувати, адже він сам нічого не може.
Жилін зображується як людина рішуча і здатний приймати самостійні дії, але при цьому він може завбачливо дивитися вперед і приймати зважені рішення. При цьому ж Костылин більше схожий на легковажної людини, яка іноді не відповідає за рішення, які приймає, він сподівається, що його пронесе і нічого смертельного не статися.
Ще одним ключовим моментом стає ставлення до тварин, Жилін лагідно називає її матусею, а Костылин просто знущається, б’ючи батогом, яка підвернулася під руку.
Особливо ця різниця помітна, коли вони потрапляють у полон. Костылин просить у матері вислати грошей, а Жилін спеціально пише неправильну адресу, щоб лист не дійшов до матері. При цьому він витягує з часу, проведеного в полоні користь, намагається спостерігати за культурою і способом життя людей, які взяли його в полон. Чого не скажеш про Костылине, він мріє скоріше піти з полону, навіть якщо це стане тягарем для родичів та близьких.
Таким чином, дві людини потрапили в однакові обставини, виявляють зовсім різні риси характеру, вони показують різницю виховання.
Порівняння Жиліна і Костылина
Толстой в оповіданні «Кавказький бранець» оповідає про двох офіцерів Жиліні і Костылине. Автор ставить їх на рівних умовах, як двох військових зі схожими долями і опинилися в одній ситуації. Але в силу свого характеру і складу особистості кожен веде себе в одних і тих самих умовах по-різному. Про такий стан справ і розповідає Лев Толстой.
Жилін і Милиці були учасниками боїв за приєднання Кавказу до російським землям. І ось доля, а точніше за їх власним рішенням товариші залишаються вдвох. Таким чином потрапляють у біду, де Костылин втік, кинувши одного, рушницю і втік геть, думаючи лише про своє життя. Жилін навпаки не хизувався своїм життям і задумав лише своєю смертю принести користь і вбити хоч одного татарина шашкою.
Але доля не врятувала Костылина від полону, де в цей час вже перебував Жилін. Татари змушують полонених відразу писати листи на батьківщину, щоб ті висилали величезний грошовий викуп, якщо ж хочуть знову побачити своїх рідних чоловіків. Так Костылин не довго думаючи пише лист в отчий дім, де просить сім’ю вислати 5 тисяч рублів. Жилін навпаки не хоче посилати лист, але за неможливістю цього просто пише невірний адресу свого будинку. Жилін розуміє, що матінка живе одна і не зможе вислати таку суму.
В очікуванні порятунку або смерті Жилін і Костылин вели себе теж не однаково, хоча, здавалося б обмеженою обстановці немає шансів реалізуватися. Жилін ночами рив підкоп, а вдень робив ляльок для маленької татарської дівчинки, яка натомість носила йому коржі і молоко. Костылин в цей час нічого не робив. І ось у день втечі обидва бранця біжать разом босоніж, в результаті чого перуть ноги і Жиліну доводиться нести на собі ослаблого напарника. З-за цього їх знову ловлять.
Навіть після того, як Кавказьких бранців ловлять Жилін не здається і продовжує вірити у свою втечу, Костылин продовжує жити колишнім життям полоненого людини. На допомогу хороброму і відважному Жиліну приходить та сама дівчинка, яка годувала його в колишнє час. Вона спускає в яму довгу палицю, на якій чоловік розуміється. Він зміг добігти до росіян, де його чекала безпеку, а Костылин дочекався грошей від рідних і був викуплений.
Таким чином читач безпосередньо бачить героїв-антиподів. Жилін хоробрий, відважний, чесний і рішучий молодий чоловік, який думає не тільки про себе, але і про рідних, про оточуючих його людей, незважаючи ні на які обставини, а Костылин егоїстичний, жалюгідний, боягузливий і лінивий.
5 клас
