Проблема народного щастя в поемі Некрасова Кому на русі жити добре твір 10 клас
Микола Олексійович Некрасов, один з найталановитіших письменників дев’ятнадцятого століття, почав поему в 1863 році і складав її до кінця свого життя, до 1877 року. Письменник присвятив своє життя віршів про свавілля російського народу. Ще в глибокому дитинстві йому була не байдужа тема жорстокого поводження його батька з селянами. Поема була продовженням вірші «Елегія», де було поставлено питання:
«Народ звільнений,
Але чи щасливий народ?»
Поема стала підсумком Некрасова роздуми над темою бідності, тиранії селян поміщиками, пияцтва на Русі, невмінням селян постояти за себе. Після скасування кріпосного права багато в житті селян повинно було змінитися, адже, здавалося б, ось вона свобода, але селяни настільки звикли до свого життя, що вони навіть не знають значення слова «свобода». Та й для них небагато змінилося в житті: «Тепер же замість пана дерти буде волосний» – пише автор.
Композиція поеми складається з окремих розділів, пов’язаних мотивами доріг головних героїв. У ній так само присутні казкові елементи та пісні. Сім мандрівників з вже говорять нам з назвами сіл Заплатово, Дыряево, Разутово, Знобишино, Горелово, Неелово і Неурожайко – стають правдоискателями, світу щасливої людини. Один стверджує, що найщасливіший це поп, інший каже, що бояринові, третій, що цареві.
Що б розвіяти свій спір мандрівники вирішують провести опитування жителів. Вони пропонують горілку даром в обмін на розповідь про своє щастя. Бажаючих було багато. Цим автор показує ще і проблему пияцтва на Русі. І це не дивно, адже від такої складної життя важко не спитися. Тим не менш, вони стверджують, що щасливі. Дячок так і висловився, що для нього щастям і є пияцтво, за що його просто виганяють. Наступним підходить солдат, він каже, що щасливий, як пройшов службу, але не помер. Потім бабуся задоволена урожаєм. Чергу продовжує рости, але мандрівники розуміють, що даремно витратили час.
Незабаром дослідники людського щастя відправляються до Кочергіної Мотрону, вона каже, що для неї щастя-це її діти. Цим письменник малює образ російської жінки, описуючи її нелегку долю. «Не справа-між бабами щасливу шукати» – заявляє Мотря.
По-справжньому щасливою людиною можна вважати Гришу. З його пісні можна зрозуміти, що він дійсно найщасливіша людина. Гриша-головний персонаж в поемі. Він чесний, він любить народ і розуміє його. Гриша пов’язує своє щастя з долею народу, він щасливий, коли щасливі інші. В образі Добросклонова автор бачить надію майбутнього Русі.І все ж є щасливі на Русі, шкода мандрівники цього так і не дізналися.
