Проблема щастя, дійсно, заявлена в поемі. Але там адже його ще й розширюють, запитуючи про веселощі і про волю. Так, це важливі частини щастя.
Всім героям важко в поемі. Особливо важко з волею. Наприклад, священик (в достатку він і в повазі), але от в далекій селі хтось помирає – треба їхати туди по бездоріжжю. Яка тут воля?
І у жінки, навіть якщо вона і радіє за всіх своїх дітей, постійно одне діло – друге. Одній дитині потрібно їжі, іншому – нові личаки. Загалом, немає спокою жінці.
Зрозуміло, що поет підказує, що щастя не в звичному спокої і волі, а у спокої, що ти робиш вірне і хорошу справу, заради якого навіть готовий віддати свою свободу. Не бути егоїстом… Працювати на благо народу, того самого народного щастя.
От тільки, що це? До скасування кріпосного права всі говорили, що в ньому і проблема. Закликали скасувати рабство. І ось, що вийшло після скасування! Всі нещасні: і чоловіки, і господа.
Напевно, нещастя в примусі. От якби мужики служили панам тільки тому, що вони їх люблять і поважають, хочуть допомогти, а не тому, що у них паспорти немає. І господа повинні піклуватися про своїх підлеглих, щиро і з любов’ю. Ось тоді гармонія буде! Але це, напевно, вчителі і священики могли б тільки пояснити всім.
А «щасливий» герой – революціонер, чого він досягне в підсумку? Ми проходили з історії. І про революцію, і про громадянську війну… Скільки нещасть було! Де ж те щастя народне? Знову не те.
І ще щасливі в поемі, по-моєму, самі ходаки. Вони, зрозуміло, так не вважають. У них, взагалі, щастя асоціюється з достатком. А самі погорільці і босяки з сіл з «промовистими» назвами. І тут у них з’явилася мета! І ще з’явилася чарівна скатертина від птиці. Ніякого побуту – не готувати, не прати… І вони знайомляться з різними людьми, бачать різні пейзажі. І вони самі між собою подружилися, хоча спочатку готові побитися! Це теж щастя, хоча вони цього і не зрозуміли ще. А от повернутися в свої бідні села, будуть всім розповідати, будуть згадувати це велика пригода… І зрозуміють, як були щасливі!
Мені б теж було цікаво пройтися по Росії з друзями, провести такий «соцопитування». І не піклуватися про побут, а шукати правди всім на благо. Клас!
До речі, щастя таке складне поняття. Ось ми за нього писали твір. І у кожного все-таки своє щастя. А тут мова про цілому народне щастя. Дуже складно все зібрати. Там для мужика – одне щастя (урожай), а для священика – інше (прихід). А якщо щастя одного та іншого суперечить? Мужику – свободи побільше, а пану – слуг побільше. І як це поєднати?
Пошук щастя, я вважаю, це теж щастя. Як підготовка до свята іноді приємніше свята.
Проблема народного щастя в поемі Некрасова Кому на русі жити добре твір 10 клас
Микола Олексійович Некрасов, один з найталановитіших письменників дев’ятнадцятого століття, почав поему в 1863 році і складав її до кінця свого життя, до 1877 року. Письменник присвятив своє життя віршів про свавілля російського народу. Ще в глибокому дитинстві йому була не байдужа тема жорстокого поводження його батька з селянами. Поема була продовженням вірші «Елегія», де було поставлено питання:
«Народ звільнений,
Але чи щасливий народ?»
Поема стала підсумком Некрасова роздуми над темою бідності, тиранії селян поміщиками, пияцтва на Русі, невмінням селян постояти за себе. Після скасування кріпосного права багато в житті селян повинно було змінитися, адже, здавалося б, ось вона свобода, але селяни настільки звикли до свого життя, що вони навіть не знають значення слова «свобода». Та й для них небагато змінилося в житті: «Тепер же замість пана дерти буде волосний» – пише автор.
Композиція поеми складається з окремих розділів, пов’язаних мотивами доріг головних героїв. У ній так само присутні казкові елементи та пісні. Сім мандрівників з вже говорять нам з назвами сіл Заплатово, Дыряево, Разутово, Знобишино, Горелово, Неелово і Неурожайко – стають правдоискателями, світу щасливої людини. Один стверджує, що найщасливіший це поп, інший каже, що бояринові, третій, що цареві.
Що б розвіяти свій спір мандрівники вирішують провести опитування жителів. Вони пропонують горілку даром в обмін на розповідь про своє щастя. Бажаючих було багато. Цим автор показує ще і проблему пияцтва на Русі. І це не дивно, адже від такої складної життя важко не спитися. Тим не менш, вони стверджують, що щасливі. Дячок так і висловився, що для нього щастям і є пияцтво, за що його просто виганяють. Наступним підходить солдат, він каже, що щасливий, як пройшов службу, але не помер. Потім бабуся задоволена урожаєм. Чергу продовжує рости, але мандрівники розуміють, що даремно витратили час.
Незабаром дослідники людського щастя відправляються до Кочергіної Мотрону, вона каже, що для неї щастя-це її діти. Цим письменник малює образ російської жінки, описуючи її нелегку долю. «Не справа-між бабами щасливу шукати» – заявляє Мотря.
По-справжньому щасливою людиною можна вважати Гришу. З його пісні можна зрозуміти, що він дійсно найщасливіша людина. Гриша-головний персонаж в поемі. Він чесний, він любить народ і розуміє його. Гриша пов’язує своє щастя з долею народу, він щасливий, коли щасливі інші. В образі Добросклонова автор бачить надію майбутнього Русі.І все ж є щасливі на Русі, шкода мандрівники цього так і не дізналися.
