Проблема щастя, дійсно, заявлена в поемі. Але там адже його ще й розширюють, запитуючи про веселощі і про волю. Так, це важливі частини щастя.
Всім героям важко в поемі. Особливо важко з волею. Наприклад, священик (в достатку він і в повазі), але от в далекій селі хтось помирає – треба їхати туди по бездоріжжю. Яка тут воля?
І у жінки, навіть якщо вона і радіє за всіх своїх дітей, постійно одне діло – друге. Одній дитині потрібно їжі, іншому – нові личаки. Загалом, немає спокою жінці.
Зрозуміло, що поет підказує, що щастя не в звичному спокої і волі, а у спокої, що ти робиш вірне і хорошу справу, заради якого навіть готовий віддати свою свободу. Не бути егоїстом… Працювати на благо народу, того самого народного щастя.
От тільки, що це? До скасування кріпосного права всі говорили, що в ньому і проблема. Закликали скасувати рабство. І ось, що вийшло після скасування! Всі нещасні: і чоловіки, і господа.
Напевно, нещастя в примусі. От якби мужики служили панам тільки тому, що вони їх люблять і поважають, хочуть допомогти, а не тому, що у них паспорти немає. І господа повинні піклуватися про своїх підлеглих, щиро і з любов’ю. Ось тоді гармонія буде! Але це, напевно, вчителі і священики могли б тільки пояснити всім.
А «щасливий» герой – революціонер, чого він досягне в підсумку? Ми проходили з історії. І про революцію, і про громадянську війну… Скільки нещасть було! Де ж те щастя народне? Знову не те.
І ще щасливі в поемі, по-моєму, самі ходаки. Вони, зрозуміло, так не вважають. У них, взагалі, щастя асоціюється з достатком. А самі погорільці і босяки з сіл з «промовистими» назвами. І тут у них з’явилася мета! І ще з’явилася чарівна скатертина від птиці. Ніякого побуту – не готувати, не прати… І вони знайомляться з різними людьми, бачать різні пейзажі. І вони самі між собою подружилися, хоча спочатку готові побитися! Це теж щастя, хоча вони цього і не зрозуміли ще. А от повернутися в свої бідні села, будуть всім розповідати, будуть згадувати це велика пригода… І зрозуміють, як були щасливі!
Мені б теж було цікаво пройтися по Росії з друзями, провести такий «соцопитування». І не піклуватися про побут, а шукати правди всім на благо. Клас!
До речі, щастя таке складне поняття. Ось ми за нього писали твір. І у кожного все-таки своє щастя. А тут мова про цілому народне щастя. Дуже складно все зібрати. Там для мужика – одне щастя (урожай), а для священика – інше (прихід). А якщо щастя одного та іншого суперечить? Мужику – свободи побільше, а пану – слуг побільше. І як це поєднати?
Пошук щастя, я вважаю, це теж щастя. Як підготовка до свята іноді приємніше свята.
