П’єса А. М. Горького «На дні» є одним з найсильніших драматичних творів того часу. Ця п’єса стосується головних питань існування людства, його сприйняття світу.
У п’єсі описані епізоди з життя людей, що живуть в одній нічліжці. Кожен з них коли-то ким був, і ось тепер вони опинилися на «дні». Деякі з них живуть в уявному світі, деякі просто пливуть за течією, але серед них зустрічаються і ті, хто готовий відстоювати свою правду.
Одного разу невідомо звідки, в нічліжці з’явився Цибулі, нічим не примітний зовні, але своїм поняттям про життя сколихнув душі людей. З вигляду добрий і жалісливий людина, але неможливо зрозуміти, що у нього на душі, про себе він розповідає мало і неохоче, разом з тим намагається влізти в душу кожної людини. Йому цікаво абсолютно все: і чому плаче над книгою Настя, і чому так себе веде Василина, йому до всього є справа. Своїми словами він намагається кожному допомогти, підбадьорити, підтримати, заспокоїти. Це його правда, Лука вважає, що його філософія необхідна людям. Він вселив мешканцям нічліжки віру в майбутнє, змусив по-іншому подивитися на життя, і пішов також раптово, як і з’явився. І що це дало людям? Гірке розчарування нездійсненних надій, а слабохарактерний Актор і зовсім позбавив себе життя.
Інша правда у Бубнова. Скептично до всього ставиться, він заперечує всіх, і себе в тому числі. Його правда в тому, що соціальні відмінності не відіграють ніякої ролі, всі вони змиваються, як фарба з рук, здавалося б назавжди в’їлася. Опустившись на «дно» життя, всі стають однаковими, як народилися голенькими, так і помруть, як би не намагалися прикрасити себе за життя. Бубнов не визнає ніякої жалості, ні до кого і ні до чого, всі навколишні для нього рівноцінні і зайві, як і він сам.
Правда Сатину полягає в звеличення людини, жалість Луки для нього неприйнятна, він вважає, що тільки жалість принижує людину, а в його понятті: «Людина—звучить гордо!». Він захоплюється людиною, як сильною і вольовою особистістю, здатною перекроїти весь світ по своєму розумінню. Сатин переконаний, що сила людини в ньому самому, не потрібно ні на кого сподіватися, і нікого жаліти, гордий людина здатна на все.
Його правда і в міркуваннях про роботу, де Сатин стверджує, що якщо праця для людини буде приносити задоволення, то і життя його буде приємною, а якщо будеш працювати за обов’язки, то знову станеш рабом, рабство принизливо, гордий і волелюбний людина повинна прагнути досягнення вищих цілей.
П’єса Горького змушує кожну людину замислитися про власне існування, і самому вирішити, як жити в цьому світі. Всі ці три персонажі мають рацію по-своєму, що говорить про те, що єдиної правди немає, і бути не може. Кожна людина-індивідуум, і кожен судить по-своєму, оцінюючи правду цих героїв.
Звичайно, кожен повинен володіти добротою і людяністю, співчуттям, але при цьому не принижуючи людської гідності, і мати в собі сили протистояти несправедливості і жорстокості.
11 клас
