Викриття – це що таке? Значення і різновиди

Викриття – це, що таке? У цього слова є декілька значень, в числі яких є і сучасна, і застаріле. Найчастіше це поняття є в характеристиках літературних і публіцистичних творів, в яких присутня викриття пороків, в церковних текстах. Більш детальна інформація про даному слові буде викладена в статті.

Словникове значення

Словникове визначення досліджуваного об’єкта говорить про те, що викриття – це:

  1. Дія, за відповідне значення дієслова викривати (викрити) (Безперервне блиск чорних очей дівчини загрожувало викриттям її таємної пристрасті до молодій людині).
  2. Результат зазначеного дії, яким може бути стаття, мова, вірш, інші види висловлювань, де відбувається різке викриття людських вад або інших негативних явищ (Як видається, викриття власних серцевих слабкостей вимагає інтимного оточення, а не публічного «роздягання»).

Для кращого розуміння досліджуваного слова розглянемо значення дієслова «викрити», на яке дано посилання в словнику.

Висловити правду

Значення дієслова «викрити» виглядає наступним чином:

  1. Зробити чиюсь винуватість, злочинні дії очевидними для оточуючих; сказати правду про чиєму-небудь дурне поведінку або вчинок; засудити, викрити кого-то (Один з християнських богословів прямо викрив Достоєвського в єресі).
  2. В застарілому значенні – довести до відома широкої публіки щось, що до цього часу ховалося (Архімандрит, будучи в курсі того, що вотчина є населеної людьми, і в разі її передачі іншому власнику вони потраплять до нього в повну залежність, погрожував викрити обман).

Розглянувши, що це – викриття – відповідно до словникового тлумачення, перейдемо до походження слова.

Етимологія

Слово «викриття» є віддієслівним іменником, то є утвореним від дієслова «викрити», який, в свою чергу, походить з давньоруської і церковнослов’янської «обличити». До його складу входять: приставка «про» і корінь «лик» (особа). У цих мовах воно позначало:

  • надати вигляд, форму, образ;
  • виявити;
  • відкрити;
  • виявити;
  • звинуватити;
  • образити лайливими словами;
  • виставити на загальний огляд (ганьба).
Дивіться також:  Що таке клон? Значення слова

В ці дві мови дана лексема перейшла з праслов’янської у вигляді obličiti. Звідти воно перекочувало також:

  • в болгарський – оличѭ (прикрасити);
  • у македонська – оличи (уособити, втілювати);
  • у сербохорватська – oblíčiti (оприлюднити, оголосити, звинуватити, показати);
  • в словенська – oblíčiti (утворити, надати вигляд);
  • в чеський – obličiti (звинуватити, викрити, викрити).

Синоніми до іменника

Щоб краще перейнятися розумінням, що це – викриття, розглянемо синоніми до цього слова. До них відносяться, наприклад:

  • Викриття.
  • Викриття.
  • Виявлення.
  • Изловление.
  • Викриття.
  • Лайка.
  • Докір.
  • Розвінчання.
  • Критика.
  • Тирада.
  • Памфлет.
  • Висміювання.
  • Показування.
  • Осуд.
  • Нарікання.
  • Бичування.
  • Докір.
  • Звинувачення.
  • Розкриття.
  • Виявлення.

Синоніми до дієслова

Не менш цікавим буде розглянути синоніми до дієслова «викривати», що має безпосереднє відношення до «викриття». В російській мові їх також можна відшукати велику кількість. Деякі з них мають вигляд усталених словосполучень. Розглянемо їх:

  • Виводити на чисту воду.
  • Піднімати (відкривати, зривати) завісу.
  • Виводити на світло божий.
  • Виводити назовні.
  • Притискати до стінки.
  • Знімати (зривати) личину.
  • Зривати покрови.
  • Знімати (зривати) маску.
  • Відкривати очі.
  • Викривати.
  • Демонструвати.
  • Звинувачувати.
  • Викривати.
  • Показувати.
  • Викривати.
  • Виявляти.
  • Виявляти.
  • Ловити.
  • Громити.

Античні прообрази

У досліджуваного нами лінгвістичного об’єкта існують також слова-синоніми, що прийшли до нас із давньогрецької та латинської мов, розглянемо їх.

1. Філіпіка. Вживається в переносному значенні і означає гнівний виступ, викриває якусь персону. Цей термін походить від назви, даного виступів афінського оратора Демосфена, який в 4 столітті до н. е. вимовляв такого роду речі, адресовані Філіпу II, царя Македонії. В наслідування Демосфену філіппіками свої викривальні промови, присвячені викриттю Марка Антонія в 1 столітті до н. е., Цицерон називав.

2. Діатриба. Так називається один з жанрів античної літератури, який виріс з філософських проповідей таких шкіл, як киники і стоїки, носили публічний характер. Його ознакою є підняття моральних тим, викриття зла, поєднання серйозності з насмішкою. Засновник цього жанру – Біон Борисфеніт, кинический письменник, який жив у 3 столітті до н. е. Теми його диатриб – це бідність і багатство, життя і смерть, держава, релігія. Діатриби також мали популярність в Стародавньому Римі. З ними до народу зверталися Горацій і Ювенал. А також діатриби лягли в основу християнських проповідей.

Дивіться також:  Невичерпні ресурси це шлях до процвітання людства

3. Інвектива. Походить від латинського слова, що означає «напад». Це вид літературного твору, який представляє собою одну з форм памфлету, в якому викривається чи висміюється якесь реальне особа чи група людей. Інвектива з’явилася в античній літературі і відрізнялася різким викриттям неприємної дійсності. Її прикладом є взаємні інвективи Цицерона і Саллюстия (1 століття до н. е..). Відмінністю цього жанру від епіграми є обов’язковість віршованої форми, а також відсутність розважального гумористичного аспекту. Проте обом формам властива сатирична забарвлення.

Інші літературні викриття

Вперше в російській драматургії викриття кріпосництва ми спостерігаємо у Д. В. Фонвізіна. У комедії «Недоук» він показав необмежений поміщицький свавілля, прийняв самі потворні форми в той період, коли при Катерині II спостерігалося посилення самодержавно-кріпосницького ладу.

У числі інших він красномовно зобразив крепостницу Простакову, яка своїх слуг не вважає за людей, так як поводиться з ними як з тваринами. Вона називає їх: «худоба», «дівка», «собача дочка», «погана харя». Простакова впевнена у своїй безкарності, будучи жорстоким і владним деспотом. Вона зневажає також і своїм чоловіком, звертаючись до нього не інакше як до виродкові і рохле.

Викриття людських вад у байках можна простежити на прикладі творів І. А. Крилова. У кожному з них ніби розігрується жива сценка з життя. Поет висміював такі людські вади, як заздрість, лінощі, дурість, хвалькуватість, пустомельство, скупість, жорстокість.

Ось, приміром, одна з його байок «Трішкіна свита». У ній автор звертає потік нищівної критики на людину, що, будучи позбавленим таланту, береться за справу, яка йому явно не під силу. В результаті від свити залишаються одні рукава.

У відомій байці «Вовк і Ягня», де перший уволок іншого в ліс, приводячи у вигляді виправдувального аргументу виключне своє бажання («хочеться мені їсти»), Крилов піднімає актуальну тему всесилля і хижацьких амбіцій людей, що стоять у влади, і безправ’я простого народу.

Дивіться також:  Класний годину Народи Казахстану разом навіки