Російська мова сповнений різних прислів’їв, приказок, фразеологізмів та інших крилатих виразів. Зміст багатьох з них за роки побутування російської мови виявився практично втрачений, і далеко не кожен носій мови зможе без праці “розшифрувати” значення того чи іншого виразу. До таких можна віднести і словосполучення “адміральський годину”, яке сьогодні дуже рідко можна зустріти в письмовій та усній мові. Тим цікавіше дізнатися його початкове значення та історію.
Історія походження
За версією знаменитого дослідника і етнографа Івана Михайловича Снєгірьова, походження фразеологізму “адміральський годину” є таким: у часи правління імператора Петра Першого існував своєрідний звичай. Близько полудня, найчастіше близько одинадцятої години, цар і його підлеглі по адміралтейству йшли на обідню перерву.
В цей час вони йшли у так звану австерию (або аустерию), питний заклад, заснований за наказом самого Петра за зразком західних аналогів. У цих закладах часто відпочивали іноземні гості та російська знати. У австериях подавали російські та іноземні алкогольні напої. Сам цар всіляко заохочував їхнє існування, вважаючи відвідування таких закладів запорукою зближення станів в російському суспільстві.
Перша австерия в Російській імперії перебувала неподалік від Троїцькій пристані. Її називали царською, так як саме туди заходив в обідній час Петро Перший зі своїми підлеглими. За свідченнями очевидців, цар вважав за краще в “адміральський годину” випити чарку анісової горілки, з’їсти крендель. Після чого курив трубку, грав у шашки і розмовляв з іншими відвідувачами закладу.
Саме завдяки цьому не зовсім звичайного ритуалу російського царя і виникло стійке вираження “адміральський годину” в значенні випити під час обіду або пізнього сніданку. Вираз часто вживалося в жартівливій формі, таким чином можна було дати зрозуміти співрозмовникові про свій намір випити в обідній час. Іноді також супроводжувалося фразою “джентльмени п’ють і закушують”.
Крім Петра і людей, які служили на флоті, перерва в одинадцять годин також мали сенатори і члени різних колегій. Вони, за прикладом правителя, по дорозі додому теж відвідували австерії і там випивали чарку горілки.
Придбання популярності
Справжню популярність в народі вислів “адміральський годину” отримало в 1865 році, тоді була введена традиція пострілу гармати у дворі Адміралтейства рівно опівдні, завдяки чому цей годину і стали називати адміральським.
У підсумку фразеологізм став означати швидше за час пізнього обіду або сніданку, ніж вживання спиртного в першій половині дня, проте в усній і письмовій мові все ще можна було зустріти обидва значення виразу.
У 1872 році знамениту гармату перенесли в Петропавловську фортецю, а в 1934 році традицію її і зовсім було вирішено скасувати. Проте в честь ювілею Санкт-Петербурга в 1957 році постріл знову почали виробляти рівно опівдні.
Вживання на флоті
Серед людей, які служать на флоті, найчастіше можна зустріти вираз “адміральський годину” в значенні післяобіднього сну. Перерву за традицією починається близько 11-12 годин і триває від години до двох. Традиція не є офіційною, проте відносно широко поширена серед особового складу флоту.
Практика відпочинку особового складу пізно вранці і після обіду існує і в багатьох інших країнах, включаючи Великобританію і Фінляндію.
Місце в мові сьогодні
Сьогодні вкрай рідко можна зустріти в активному вживанні в усній і письмовій мові сталий вираз “адміральський годину”. Що означає фразеологізм, зможуть відповісти далеко не всі носії мови, незалежно від їх освіти та віку.
Винятком можуть бути хіба що жителі Санкт-Петербурга і Владивостока, де досі жива традиція полуденного пострілу з гармати. До того ж в Санкт-Петербурзі і області в магазинах можна зустріти алкогольну продукцію під назвою “Адміральський годину”, що, безумовно, є відсиланням до початкового значення фразеологізму. Також вираз все ще вживається деякими матросами і морськими офіцерами.
Тим не менш, вираз все ще можна зустріти і на сторінках всіх великих словників російської мови, включаючи видання під редакцією Володимира Івановича Даля, а також в “Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона”.
Приклади вживання
Зустріти вираз “адміральський годину” в наші дні можна, в першу чергу, в літературних творах вісімнадцятого і дев’ятнадцятого століть. Наприклад, фразеологізм зустрічається в двох творах Михайла Євграфовича Салтикова-Щедріна: “Пошехонская старовина” та “Помпадуры”.
Потім, так як настав вже “адміральський годину”, панове чиновники відправилися до поміщика хліба-солі з’їсти.
Також вираз зустрічається на сторінках твору Олексія Феофилактовича Писемського “Тисяча душ”.
“Ваше високоблагородіє, адміральський годину давно пробив — не накажете? Прийміть!
В цілому, хоч цей фразеологізм і рідко можна зустріти у повсякденному мовленні сучасного носія російської мови, знати його значення і вміти вживати його в розмові безумовно потрібно.
