Про «голубчиков»
«Голубчики» — це своєрідна аристократія серед візників. Іноді їх ще називали «голуби з дзвоном». Їх екіпажі прикрашали дуги, обвішані дзвіночками. Назва їх походить від того, що кучера часто вигукували: «Ех, голуби!». Ось як називали візника в старовину.
«Голубчики» мали спеціальну форму одягу — суконний синій волан з високою талією і складками ззаду, товсто підбита ватою, ямська фетровий капелюх влітку і суконна чотирикутна шапка взимку. На комірі красувався жерстяної номер. У зимовий час «голубчики» їздили на міських санях, а влітку — на легкому візку з відкидним верхом. «Зловити» їх можна було на візницьку біржі.
Здебільшого в один екіпаж запрягался один кінь, але були і двійки і трійки. Особливим шиком вважалося покататися на трійці під гучні крики кучера: «Ей, побережись!»
