Кваліфікаційний перехід
Вища освіта не обов’язкова, але захист диплома – обов’язкова стадія і підстава для отримання диплома. Продовження навчання та магістерська дисертація – це кваліфікаційна робота, яка повинна володіти новизною, актуальністю, соціальною значущістю. Питання про самостійність досліджень тут навіть не обговорюється. Факт затвердження теми кафедри та вченою радою (за правилами навчального закладу) означає: заявка подана, і вона прийнята.
Не виключено, що передують наукові дослідження претендента будуть лежати в стороні від обраної теми, але знання й уміння не корелюються з одним завданням, роботою або напрямком досліджень. Кваліфікація може бути перевірена та підтверджена в будь-якій області знань.
Варіанти тем і їх авторство
Тема магістерської дисертації може бути обрана самим здобувачем, може визначатися списком тем кафедри або комісії з прийому в магістратуру. Частіше бажане узгоджується з рекомендованим.
Різноманіття спеціальностей і навчальних закладів утворює специфічний спектр варіантів. З позицій логіки та системності, незалежно від області інтересів претендента, не так багато основних формул для вибору теми:
- об’єкт дослідження (підприємство, підрозділ компанії, механізм…);
- аналіз процесу (явище, динаміка даних, положення в галузі…);
- рішення задачі (теорія, математика, поля, сили…);
- модернізація (була одна програма, стала інша, був один фундамент знання, але очевидно, що дуже затребуваний зовсім інший).
Принципово важливо, що магістерська дисертація – це робота на підтвердження кваліфікації, а не на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук. Наука не терпить вискочок, але поважає послідовність у досягненні мети. Якщо робити ставку на геніальність, то для розкриття складної і надзвичайно цікавої теми доведеться піти на штурм свідомості маститих вчених і фахівців. Невдача може покласти край науковій кар’єрі.
Найкраще рішення при виборі теми – покласти в основу список кафедри (вченої ради, комісії по прийому в магістратуру) і поєднати вподобану тему зі своїм варіантом її звучання і формулювання.
Автору завжди приємно, коли його цитують і розвивають. Нехай авторство буде кафедральне, а виконання – розвиваюче. Варіант теми власної, але відсутня у списку кафедри і близько з ним не асоційований – не гріх, але захищати свою позицію доведеться більш серйозно.
