Післямова
Слід віддати належне князю Володимиру – недарма він увійшов в історію з титулом Великий. Ще недавно здійснивши язичницьку реформу і силою зброї піднявши непопулярного в народі Перуна, він не вважав принизливим визнати це своєю помилкою і приступити до її виправлення. У славнозвісній «Повісті временних літ» розповідається про те, як у 987 році Великий князь, вирішивши покінчити з язичництвом, відправив своїх послів у країни, де сповідалися основні світові релігії – іслам, іудаїзм, а також християнство в його латинською та грецькою варіанті. І лише після їх повернення та звіту про все побачене, він зробив вибір на користь візантійського православ’я, став у 988 році офіційною державною релігією Київської Русі. Це рішення князя визначило весь подальший шлях історичного розвитку країни і лягло в основу його духовності.
