Персональні скорочення
Персональні або індивідуальні скорочення зустрічаються найчастіше тільки в одному виданні, в довідковій літературі авторства однієї людини, в особистих нотатках, у конспектах. Якщо текст призначений для читання іншими людьми, то автор зобов’язаний надати, найчастіше в кінці тексту, спеціальний список з розшифровками персональних скорочень, особливо якщо їх кількість перевищує 20 і в тексті вони з’являються кілька разів. В іншому випадку, автор може надати розшифровку прямо в тексті, поруч у скороченням.
Головні вимоги до скорочень
Існують загальноприйняті вимоги по відношенню до загальноприйнятих скорочень і не тільки. Не слід скорочувати менше двох літер в кінці слова (хоча в списках скорочень можна знайти винятки). Також скорочення крім голосних букв не можуть закінчуватися на “ь”, “ъ” або “ї”. Крапка ставиться в графічних скороченнях, однак і тут є винятки, наприклад, в одиницях виміру вона часто відсутня. Деякі іменники, що знаходяться в множині, знаходяться в списках загальноприйнятих скорочень російської мови і за правилами передаються подвоєнням першої літери, наприклад: – “рр”, століття – “вв”.
Якщо скорочення відбувається на подвійний гласною, то вона зберігається, проте в деяких випадках, наприклад, на стику морфем, це правило не працює. Крім того, у засобах масової інформації та деяких ділових документах це правило сьогодні вже не дотримується.
Також, згідно з Гостом, загальноприйняті скорочення неприпустимі в заголовках, підзаголовках, анотаціях та авторефератах.
