Основні правила скорочень
Існує кілька головних правил скорочень слів, які допоможуть не зіпсувати текст і не заплутати читача. Найголовніше: скорочення, загальноприйняті в тому числі, варто вживати, тільки якщо це стилістично виправдане. Їх застосування в тексті художнього стилю вкрай небажано.
Друге важливе правило: скорочення повинно бути зрозумілим читачеві. У російській мові загальноприйняті скорочення можна зустріти повсюдно, тому будь-який носій мови здатний легко їх розшифрувати. Однак, навіть якщо автор використовує спеціальне скорочення, надаючи список з докладною розшифровкою в кінці тексту, варто подбати про простоті скорочення, щоб читачеві не доводилося постійно повертатися до цього списку, а він міг легко запам’ятати скорочення. Зрештою, головна мета скорочення слів у тексті – це саме економія часу.
Третє правило: слід уникати скорочень-омонімів, які пишуться однаково, але несуть різний зміст. Читачеві може бути складно розшифрувати такі скорочення. Їх вживання все ж допустимо, за умови, що з контексту чітко зрозуміло, що саме автор має на увазі.
Четверте правило: нехай це і може здатися складним, варто стежити за нейтральністю форми скорочення. Неблагозвучні слова можуть відвернути читача від змісту тексту, розсмішити його, утруднити сприйняття, викликати небажані асоціації.
П’яте правило: необхідно дотримуватися єдність скорочень, якщо слова і словосполучення одного типу присутні в тексті, то неприпустимо скорочувати одне і не скорочувати інше. Також якщо мова йде про періодичних виданнях, тексті в декількох томах і так далі, то обов’язково потрібно стежити за усталеністю скорочень, неприпустимо скорочувати слово в одному випуску і залишати його недоторканим в наступному.
Шосте правило відноситься вже не до стилістики, а до граматики російської мови. Скорочувати слова за загальноприйнятими правилами можна на першій букві, якщо мова йде про загальноприйнятому скорочення, яке буде легко зрозуміло читачеві тексту, на неначальной приголосної, але ні в якому разі не на гласною.
Сьоме правило: можна скорочувати слова практично будь-якої частини мови – іменника, прикметника, дієслова, числівника, прислівники і так далі. Скорочення не залежить від відмінка, числа, роду вихідного слова. Якщо усічена форма іменника належить до загальноприйнятих скорочень, прикметники і дієприкметники, утворені від того ж кореня, скорочуються за тією ж схемою.
