Наслідки
У результаті збройного конфлікту в Південній Осетії відносини між сторонами були остаточно зіпсовані. При цьому протистояння набуло переважно дипломатичний і політичний характер, почавши розвиватися у сфері міжнародної політики.
14 серпня грузинські депутати одноголосно прийняли рішення про вихід країни з СНД. 26 серпня Дмитро Медведєв підписав укази про визнання незалежності Південної Осетії і Абхазії. Коментуючи свої дії для іноземних журналістів, він зазначив, що дане рішення було вимушеним, причому у нього не було мети посваритися з західними державами, які підтримували Грузію. Ініціативу підтримали не всі. Крім неї незалежність республік визнали тільки Венесуела, Нікарагуа і Науру.
У січні 2009 року парламентська асамблея Ради Європи ухвалили резолюцію, в якій засуджувалось рішення Росії визнати незалежність цих республік. Також їм було відмовлено у статусі спостерігачів у Європейському Союзі.
Економічні наслідки конфлікту в Південній Осетії були значними для всіх сторін. У вересні 2008 року стало відомо, що Америка виділяє Грузії гуманітарну допомогу в один мільярд доларів (це приблизно 66 мільярдів рублів), а також обіцяє сприяти інвестицій в їх економіку, розширенню доступу на американський ринок грузинських товарів. Через місяць західні країни погодили виділення ще чотирьох з половиною мільярдів доларів (майже 300 мільярдів рублів) Грузії на період до 2010 року в якості допомоги для подолання наслідків конфлікту. Два мільярди представлені в якості гранту. Інші гроші були віддані під низький відсоток як довгостроковий позику. Більшість авторитетних експертів вважає, що це стало основною причиною, яка врятувала економіку цієї країни від колапсу.
У свою чергу, Росія надавала фінансову допомогу Південній Осетії. З 2008 по 2010 роки було виділено близько 30 мільярдів рублів. Більше того, в перші дні після завершення конфлікту один мільярд рублів був спрямований на відновлювальні роботи, 52 млн – на компенсації для пенсіонерів. Активне фінансування велося і через інші джерела. Наприклад, за розпорядженням прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна 280 мільйонів рублів були перераховані з резервного фонду Міністерства надзвичайних ситуацій Російської Федерації. Про виділення одного мільярда рублів повідомляли влади Москви. Ще близько мільярда було зібрано у вигляді пожертв. Свій внесок внесли звичайні громадяни, а також місцеві органи влади та юридичні особи.
Збройний конфлікт зробив безпосередній вплив на вступ Росії до СОТ, фактично відсунувши його на невизначений термін. Захищаючи власні економічні інтереси, Грузія, яка до того часу вже була членом СОТ, заявляла про те, що в існуючих геополітичних умовах вступ Росії у Всесвітню торговельну організацію неприйнятно. Одним з каменів спотикання стало питання про контроль вантажів на контрольно-пропускних пунктах Абхазії і Південної Осетії. Грузинська сторона наполягала на тому, щоб у зонах митного огляду в обов’язковому порядку були присутні міжнародні спостерігачі. Росія пропонувала обмежитися лише наданням інформації про те, які вантажі і в якому обсязі переходили через контрольно-пропускні пункти.
Тільки в жовтні 2011 року сторони дійшли компромісу. В результаті під тиском Євросоюзу було прийнято рішення про вступ Росії до СОТ.
Короткий конфлікт в Південній Осетії вплинув на російську внутрішню політику. Під час бойових дій мимоволі журналістам і експертам доводилося задаватися питанням, хто ж тепер головний в Кремлі: новий президент Дмитро Медведєв або колишній лідер Володимир Путін, пересевший в крісло прем’єр-міністра. Соціологічні опитування зафіксували значне зростання серед населення Росії антилиберальных, шовіністичних і антизахідних настроїв.
Незважаючи на поразку в конфлікті, позиції Саакашвілі в Грузії тільки зміцнилися. Експерти писали, що грузини об’єдналися перед обличчям агресора, в якості якого сприймали Росію. При цьому опозиційні політики, наприклад, Ніно Бурджанадзе, звинувачували президента в тому, що російські війська бомбардували Сенакі і Поті, а танки стояли на Горі. Рішення Москви визнати незалежність Абхазії і Південної Осетії засудив світове співтовариство.
При цьому конфлікт виявив плачевний стан, в якому перебувала російська армія. Наприклад, журналісти писали, як генерал армії Хрульов просив у кореспондентів супутниковий редакційний телефон для зв’язку з військами. До того часу ще не була запущена в повному обсязі вітчизняна система ГЛОНАСС. В результаті військові залишилися без навігації, коли американці відключили GPS.
У жовтні 2008 року було оголошено про масштабну реформу російської армії.
