Основи ландшафтознавства – це… Визначення, обєкти, проблеми і завдання

Земний ландшафт є невід’ємною частиною геосферы, в якій не просто існує, а з якою безпосередньо взаємодіє людина. Від структури земельного покриву, його будови і фізико-хімічних показників залежить спосіб життя проживає в даній місцевості населення. Очевидно, що для розуміння цих взаємозв’язків потрібне відповідне наукове знання. Саме цим займається ландшафтознавство – це наука про земні ландшафти, вивчає їх з різних точок зору.

Загальне поняття терміну

Ландшафтознавство являє собою комплекс методологічних підходів, орієнтованих на вивчення ландшафтів з метою подальшого вдосконалення способів їх експлуатації та благоустрою. При цьому не можна говорити про замкнутості даної науки. Вона стикається з цілим комплексом інших дисциплін, серед яких особливе місце займають географія, біологія, хімія і т. д. зокрема, географічний аспект вивчення дозволяє ефективніше освоювати території, враховуючи специфіку розташування біологічних і гідрологічних ресурсів.

Також основи ландшафтознавства не упускають антропологічні чинники дослідження, що дозволяє детально формувати і прогнозувати спосіб взаємодії людини з природним ландшафтом. Причому в даному аспекті мова може йти не тільки про вплив людської діяльності (з позитивними і негативними чинниками), але і про властивості геосистеми, які визначають характер життєдіяльності суспільства на конкретній території.

Якщо ж говорити про суто наукових дослідженнях, то ландшафтознавство займається вивченням функціонально-динамічних властивостей ландшафтів, виявляючи процеси їх формування, еволюційні зміни та енергетичні трансформації. Адже не варто забувати, що будова земної покриву включає безліч різних компонентів і матерій, які постійно обмінюються між собою тією чи іншою енергією, як і всі природні тіла. Отже, підводячи перші підсумки, можна сказати, що ландшафтознавство – це багатовимірна теоретична наука, взаємопов’язана з фізичною географією і займається дослідженням зовнішньої земної оболонки. До речі, її можна поставити в один ряд з іншими фізико-географічними науками зразок геології, геоформологии, гідрології і т. д.

Історія науки

Виникнення і становлення ландшафтознавства було зумовлено природною потребою в розумінні природних властивостей земельного покриву з його структурою і придатністю для ведення сільського господарства. Перші спроби організації широких географічних дослідженні російською наукою в цьому напрямку робилися в середині XVIII ст. З цього моменту можна починати вітчизняну історію ландшафтознавства в системі фізико-географічного знання. Значний внесок у становлення і розвиток даної дисципліни до XX столітті внесли такі вчені, як А. Гумбольдт, В. о. Докучаєв і К. Ріттер. Зокрема, концепція єдності і взаємозв’язку природних явищ в загальній геофізичної системі та біосфері була розкрита в працях А. фон Гумбольдта. Власне, саме він і першим сформулював поняття про ландшафт як термін географічного властивості.

Надалі фізико-географічними дослідженнями займались вчені Р. Н. Висоцький, Л. С. Берг і т. д. зокрема, Л. С. Берг першим сформулював термін «ландшафт» як наукового, а також справив зональне районування російської території, де зони вперше були позначені як ландшафтні. В цей же час на рубежі XIX-XX століть вводяться поняття комплексності ландшафтної оболонки і закладаються теоретичні основи ландшафтознавства.

Що стосується історії розвитку ландшафтознавства в СРСР, то вже в 20-х роках повернулася практика активних експедиційних досліджень, причому в маловивчених регіонах країни. Окремо проводиться районування фізико-географічних зон по економічним районам і республікам. Значущими можна назвати наукові результати в галузі вивчення еволюції і динаміки ландшафту.

Останні десятиліття в російському ландшафтоведении більше уваги приділяється экологизированным напрямами дослідження, які дозволяють детальніше зрозуміти закономірності процесів антропогенезации ландшафтної оболонки. По-новому розкривається і роль вчень про культурних ландшафтах, виробляються концепції їх планування, конструювання та оптимізації.

Дивіться також:  Гібридизація атомних орбіталей: поняття і основні види

Об’єкт і предмет вивчення

Оскільки ландшафтознавство входить в структуру наукового знання сучасної геофізики, предмет його вивчення буде пов’язаний з об’єктом дослідження фізичної географії.

У загальному уявленні об’єктом вивчення можна назвати ландшафтну земну сферу, а предметом – географічні або природно-територіальні системи. Основна ідея геофізики полягає у визначенні взаємозв’язків між географічними компонентами, які формують зовнішні сфери землі. З цієї точки зору предметами ландшафтознавства можуть виступати маси гідросфери, тверда земна кора, повітряна сфера, біота з живими організмами і ґрунтовий покрив. Кліматичні і рельєфні фактори теж можуть розглядатися в загальному комплексі дослідження – як мінімум в якості непрямих компонентів.

Взаємозалежність вищеназваних елементів так чи інакше формує єдиний комплекс, який можна спостерігати в структурі ландшафтного профілю. Він перетинає різні верстви рельєфу від лінії вододілу по схилах і терасах до річкових руслах та берегах водойм. По мірі дослідження ландшафтного профілю будуть змінюватися поверхневі відкладення, рівні ґрунтових вод, грунтові покриви і т. д.

У той же час компоненти геофізики пов’язані між собою не тільки в просторі, але і в часі. З цієї причини об’єктом ландшафтознавства може виступати і еволюційний аспект розвитку конкретного територіального комплексу як геосистеми. В часовому процесі очевидніше проявляється зміна геокомпонентов під впливом один одного протягом багатьох століть, тисяч і мільйонів років рельєф, ґрунт, рослинність, клімат та інші природні елементи на різній швидкості дають певні реакції, міняючись в характеристиках і принциповому пристрої. І відсутність хоча б однієї з цих частин у дослідницькій картині не дозволить в повній мірі зрозуміти сутність досліджуваного об’єкта.

Розгляд ландшафту як частини геосистеми

Подання ландшафту як природно-антропогенної системи дає можливість його систематики, класифікації, картографування і планування. Для цього слід розглядати його в якості елемента геосистеми, причому це вузлова одиниця, що замикає на собі інші ієрархічні рівні та компоненти. Приміром, на думку вченого Ф. Н. Мількова, ландшафт є поняттям того ж рангу, як грунт, клімат, рельєф і т. д. тобто при їх визначенні не розглядається конкретна територія, а більшою мірою вивчаються принципи взаємодії різних компонентів геосистеми. Та ландшафтознавство як наука займається дослідженням однієї з одиниць природно-територіального комплексу. При цьому акцент робиться на генетичну однорідність ландшафту як територіального комплексу, що має однаковий фундамент геологічної структури, один тип рельєфу, а також набір закономірно повторюваних і динамічно сполучених урочищ.

У той же час замикання земної оболонки на геофізичної системі не дозволяє розкрити всю його багатогранність як природного об’єкта. У цьому контексті багато дослідників відзначають, що ландшафтознавство – це інструмент вивчення і цілого комплексу локальних генетично і функціонально взаємопов’язаних геосистем. Важливо, що в кінцевому підсумку їх характеристики і визначають структурний малюнок ландшафту.

Завдання вивчення ландшафтів

Базовою метою ландшафтознавства можна назвати всебічне вивчення територіальних геосистем за характеристиками структури, складу, функціонування і динаміки розвитку. Причому сам процес дослідження повинен спиратися на принципи сполучення фізичної географії і ландшафтознавства, тобто передбачати використання понять, методів і підходів, застосовуваних у загальному вивченні геофізичної системи. Якщо детально фіксувати параметри тієї або іншої системи без загального її розуміння в структурі природного комплексу, результат не дасть відповідей на ключові питання дослідження.

Дивіться також:  Еніологія - це... Поняття, визначення, ідеї, поява, книги, автори, теорії, припущення і ставлення офіційної науки

Для досягнення загальних цілей вивчення використовують наступні завдання:

  • Систематизація, типологія і класифікація ландшафтів.
  • Визначення структури та будови ландшафту дозволить встановити внутрішні зв’язки в місцевій геофізичної системі та визначити її стійкість.
  • На основі ландшафтної карти визначаються закономірності територіальної диференціації, а також впровадження природно-територіального комплексу в ході районування.
  • Визначення історичних чинників утворення ландшафту. Виявивши закономірності розвитку території, можна скласти ландшафтний прогноз.
  • Картування природно-територіального комплексу. На сьогоднішній день це одна з найбільш актуальних завдань ландшафтознавства, оскільки картографічні матеріали такого типу широко застосовуються у всіх галузях діяльності людини.
  • Дослідження природно-ресурсної бази ландшафту, а також вироблення правил і принципів щодо її раціонального використання, оптимізації та збереження.
  • Вивчення факторів господарського впливу людської діяльності на природно-територіальні комплекси локального та регіонального рівня.
  • Вивчення навколишнього ландшафту з точки зору впливу на соціально-культурну життя людини.

У процесі вирішення поставлених цілей і завдань ландшафтознавство спирається на ряд наступних принципів:

  • Об’єктивність. Геосистема існує об’єктивно, маючи конкретну структуру, якості, властивості і параметри, що дозволяє в процесі вивчення дотримуватися цього принципу.
  • Генетичний принцип. Комплексне вивчення неможливе без урахування походження, характеру розвитку і віку конкретного ландшафту.
  • Принцип однорідності. У даному випадку діє наступне правило: найбільша однорідність характеризує найменші одиниці природно-територіального комплексу. Чим вище рівень, до якого належить вивчається система, тим нижчий ступінь її однорідності і складніше методи дослідження.
  • Системність підходу у вивченні. Слід розглядати природно-територіальні комплекси як цілісну систему з поправкою на взаємодію з іншими ієрархічними рівнями.

Методи дослідження ландшафтів

Існує кілька принципово різних підходів до методології вивчення ландшафтів у загальній фізико-географічної системи. Так, наприклад, загальнонаукові методи передбачають використання системних, історичних, експертних, математичних, екологічних і картографічних способів дослідження. Окремо варто виділити і філософські методи ландшафтознавства, до яких відноситься аналіз, синтез, зіставлення і діалектика.

У більш поглибленої конкретно-науковій формі виділяють наступні групи методів дослідження:

  • Польові. Безпосередньо на території проводиться комплекс дослідницьких операцій. Наприклад, у польових умовах виробляють картографування і профілювання ландшафтів, виконують маршрутні спостереження і т. д. Можуть організовуватися спеціальні полігони, де є можливість застосовувати стаціонарне обладнання, задіяти радиоуглеродные та палеоботанічні технології вивчення місцевості.
  • Камеральні методи. В даному випадку мова йде про лабораторному ландшафтоведении – це теж група дослідницьких методів, спрямована на роботу з отриманими в польових умовах даними. Грубо кажучи, фахівці збирають проби, роблять картографію місцевості, оцінюють стан гідрологічних ресурсів і документально в різних формах реєструють отримані відомості. Камеральна переробка, у свою чергу, на основі цих документів дозволяє складати моделі ландшафтів, проводити багатовимірний і фрактальний аналіз, а також застосовувати ГІС-технології.

Проблеми ландшафтознавства

Поряд з постійно ускладнюється системою подання ландшафтної інфраструктури, виникають і нові проблеми її дослідження. Зокрема, гостро стоїть проблема полиструктурности геофізичних систем, яка відбувається з впровадженого комплексного підходу до досліджень. Об’ємне багатогранне вивчення окремих геофізичних компонентів в підсумку ускладнює детальний підхід до методології дослідження. Безпосередньо в ландшафтоведении як науці доводиться виявляти окремо зв’язки між елементами природно-територіальної структури, а їх при цьому може бути безліч.

Не обходиться і без проблем, що виникають в системі взаємозв’язку «людина – ландшафт». Даний аспект дослідження має фундаментальне значення для даної науки і ставить гострі проблеми у сферах геоекології та природокористування. Загальносвітовий процес гуманізації наук орієнтує географічну середу на рішення завдань безпечного співіснування суспільства і природи. Хоча і ці принципи в деяких аспектах входять у протиріччя з окремими факторами соціально-економічного розвитку суспільства.

Дивіться також:  Яке відстані між планетами Сонячної системи: таблиця

У міру перебігу прогресу виникають і методологічні проблеми ландшафтознавства, обумовлені складністю узагальнення накопичуваних матеріалів. Проникнення у вузькі сфери не дозволяє в повній мірі синтезувати результати дослідження з матеріалами, отриманими в інших, менш освоєних напрямках. До речі, в Росії фахівці відчувають труднощі в організації далеких експедицій з вивченням об’єктів безпосередньо в польових умовах. Відповідно, відсутність можливості зіставлення даних високоточних картографічних матеріалів і базової фактичної інформації про місцевості ускладнює процеси комплексного вивчення ландшафтів.

Напрямки науки

На даному етапі розвитку ландшафтознавства спектр напрямків вивчення природно-територіальної системи та її компонентів як ніколи широкий і значущий для життя людини. Про це говорять і пріоритетні напрямки досліджень:

  • Складність і нелінійна динаміка розвитку ландшафту.
  • Екологічні чинники в ландшафтній системі.
  • Співвідношення екологічних процесів та метрик геосистеми.
  • Процеси, причини і наслідки землекористування та структурних змін земного покриву.
  • Удосконалення технічного потенціалу, завдяки якому підвищується ефективність польових і лабораторних досліджень.
  • Проблеми методології в просторовому аналізі.
  • Масштабування ландшафту.
  • Отримання відомостей про території та оцінка їх точності для моніторингу.
  • Оптимізація структури природного ландшафту.
  • Стійкість та охорона природно-ресурсного потенціалу геофізичного комплексу на місцевості.

Принциповою особливістю сучасних напрямків ландшафтознавства є включення в структуру дослідження людини і його діяльності. Причому ця зв’язка, в свою чергу, передбачає включення цілого комплексу сторонніх аспектів розгляду об’єкта. У їх числі екологічні, антропологічні, сільськогосподарські та біологічні фактори.

Що таке антропогенне ландшафтознавство?

Цей напрямок розвитку науки виникло в середині XX століття і вважається відносно молодою. Предметом вивчення з цієї точки зору є сполучена зв’язка безпосередньо видимих ландшафтних структур та агротехнічного комплексу. Поєднання техногенності, інжинірингу та сільськогосподарського обладнання з природними масивами в підсумку утворює цільовий матеріал для антропогенного ландшафтознавства в системі вивчення геофізичних процесів. Причому, крім природних та суто технічних факторів, приймаються до уваги соціально-економічні закономірності.

Антропогенні ландшафти відображають природно-господарську систему, що утворюється в певних умовах міжгосподарської народної діяльності. Важливо зазначити, що характер цієї діяльності може бути не тільки сільськогосподарським, а й промисловим. У першому випадку найбільш поширений тип експлуатованої земної поверхні – польовий, а в другому – кар’єрно-відвальний. Тут же варто підкреслити важливість зонування антропогенних урочищ з точки зору природно-господарських властивостей. Якщо на вищому рівні ландшафтознавства і фізико-географічного районування виділяються типи земель за ознаками приналежності до тієї чи іншої геофізичної структурі, то антропогенні характеристики дозволяють формувати земельні комплекси по критеріям походження та експлуатаційної спрямованості. У цій класифікаційній структурі виділяються лісові, селітебні, сільськогосподарські, рекреаційні, промислові, беллигеративные і інші типи ландшафту.

Висновок

Мабуть, ключовою особливістю ландшафтознавства можна назвати те, що об’єктом його вивчення є середовище безпосереднього взаємодії з людиною. Цей аспект і підвищує відповідальність досліджень в різних напрямках фізичної географії і ландшафтознавства, результати яких повинні поліпшити комунікацію людини з природою. Як же на практиці застосовується наукове знання про ландшафти? Теоретична база в переході на прикладний рівень удосконалює процеси експлуатації земної поверхні. Це стосується не тільки тих галузей народного господарства, але і загальносвітових екологічних проблем, вирішення яких не можна уявити без урахування даних по ландшафтоведению.