Історія науки
Виникнення і становлення ландшафтознавства було зумовлено природною потребою в розумінні природних властивостей земельного покриву з його структурою і придатністю для ведення сільського господарства. Перші спроби організації широких географічних дослідженні російською наукою в цьому напрямку робилися в середині XVIII ст. З цього моменту можна починати вітчизняну історію ландшафтознавства в системі фізико-географічного знання. Значний внесок у становлення і розвиток даної дисципліни до XX столітті внесли такі вчені, як А. Гумбольдт, В. о. Докучаєв і К. Ріттер. Зокрема, концепція єдності і взаємозв’язку природних явищ в загальній геофізичної системі та біосфері була розкрита в працях А. фон Гумбольдта. Власне, саме він і першим сформулював поняття про ландшафт як термін географічного властивості.
Надалі фізико-географічними дослідженнями займались вчені Р. Н. Висоцький, Л. С. Берг і т. д. зокрема, Л. С. Берг першим сформулював термін «ландшафт» як наукового, а також справив зональне районування російської території, де зони вперше були позначені як ландшафтні. В цей же час на рубежі XIX-XX століть вводяться поняття комплексності ландшафтної оболонки і закладаються теоретичні основи ландшафтознавства.
Що стосується історії розвитку ландшафтознавства в СРСР, то вже в 20-х роках повернулася практика активних експедиційних досліджень, причому в маловивчених регіонах країни. Окремо проводиться районування фізико-географічних зон по економічним районам і республікам. Значущими можна назвати наукові результати в галузі вивчення еволюції і динаміки ландшафту.
Останні десятиліття в російському ландшафтоведении більше уваги приділяється экологизированным напрямами дослідження, які дозволяють детальніше зрозуміти закономірності процесів антропогенезации ландшафтної оболонки. По-новому розкривається і роль вчень про культурних ландшафтах, виробляються концепції їх планування, конструювання та оптимізації.
