У Судебнике 1497 р., складеному при правлінні Івана III, велику увагу приділено майнових (економічних) злочинів. Вони завдавали великої шкоди не тільки деяким власникам, але і всьому суспільству. Одне з таких злочинів це – татьба, тобто крадіжка.
Крадіжка по Судебнику 1497 року
У цьому документі серед економічних злочинів знаходяться такі, як:
- розбій;
- грабіж;
- крадіжка;
- розтрата;
- придбання викрадених речей;
- знищення межових знаків;
- «пожег»;
- переорювання чужій землі.
Крадіжка, або татьба, – це, на відміну від інших зазначених злочинів, не відкрите викрадення чужих речей, а таємне. Слово утворено від застарілого назви злодія – «злодій», яке пов’язане з такими лексемами, як «діти», «таю», «таємний».
Особливістю правового регулювання цього виду порушень майнових прав було те, що відповідальність за крадіжку була набагато більш суворою, ніж за грабіж. Вона, поряд з розбоєм і вбивством, належала до числа найбільш тяжких злочинів, які вважалися найбільш небезпечними для суспільства.
Так, наприклад, у випадку примирення з потерпілим грабіжника могли звільнити від кримінальної відповідальності, а ось примирення злодія з потерпілим виключалося.
У зв’язку з цим виникає питання: чому татьба в Древньої Русі – це більш тяжкий злочин, ніж розбій? Адже сьогодні відкритий спосіб викрадення майна, що характеризує грабіж, вважається більш небезпечним в порівнянні з таємним. Вчені-юристи вбачають тут два чинники: моральний і соціальний.
