Головною ліричною героїнею твору, в основу якого покладено сюжет, запозичений з творчості європейських поетів, є чиста і непорочна дівчина на ім’я Світлана.
Події балади відбуваються в період водохресних свят, коли дівчата захоплюються різноманітними святочними ворожіннями: кидають чобіток через ворота, розтоплюють віск свічки, кладуть прикраси у воду. І все це для того, щоб побачити свого довгожданого судженого. Умовляють подруги і Світлану взяти участь в магічних поєдинках.
Світлана погоджується, оскільки вже цілий рік відчуває млосну тугу за уехавшему коханому і мучиться невідомістю. Поет описує страждання чутливої, щиро люблячої дівчини, використовуючи художні засоби, що підвищують емоційний фон балади і підкреслюють його національний колорит. У баладі присутні і порівняльні образи, і антитеза, і фольклорні мотиви у вигляді народних прикмет, обрядових пісень, а також яскраві визначення зі словесними лейтмотивами.
При створенні твору поетом застосовані прості і невигадливі пропозиції у формі віршованого хорея і перехресних рим, надають баладі відтінок мелодійності, принади, чарівності і акценти в певні моменти винятковість відбуваються з поетичними персонажами подій.
Напруга твору досягає піку в описаній автором містичному події, що сталися зі Світланою в ніч після проведеного ворожіння.
Дівчина бачить сон, в якому виявляється в будівлі церкви на вінчання з коханим чоловіком, але замість коханого виявляє небіжчика в образі нареченого і насилу рятується від нього. Прокинувшись від кошмарного сну і відчувши радісне пробудження, Світлана з полегшенням розуміє, що сновидіння – лише результат її душевних переживань з-за довгого очікування нареченого. Дівчина віддано чекає коханого і не нарікає на долю, її душевні сили здатні витримати тяжку і неминучу розлуку з коханим. У чуттєвому і чарівній образі Світлани поет малює традиційний російський тип жінки, вірної, відданої, сентиментальної, покірною, релігійної.
У фіналі поетичної балади цілий, неушкоджений юнак повертається додому і закохані знаходять щастя і спокій, зігравши довгождане весілля.
Автор твору завершує баладу в оптимістичних нотах, не приховуючи своєї радості за закохану пару, яка зуміла подолати життєві труднощі на шляху до справжньої любові.
Варіант 2
Василя Жуковського прийнято вважати основоположником романтизму в російській літературі. Він увійшов в історію як автор численних балад, написаних у стилі елегійного романтизму, і популяризатор цього літературного жанру. В цьому стилі написана і балада «Світлана».
Світлана, юна дівчина, сумує за своїм коханим. Вже рік від нього немає звісток. Смуток Світлани відтіняється радісним, жвавим настроєм дівочих ворожінь. Образ Світлани зливається з навколишнім її картиною: народними піснями, казками, зимової російської природою, селянським побутом.
Романтична балада традиційно представляє читачеві героїню, чиї мрії або роздуми про краще життя відводять їх від сумної реальності. Виникає протиставлення двох світів, реального і уявного, так зване «двосвіття». Часто це підкріплюється появою в сюжетній лінії твору епізоду сну. Саме сон є центральною, динамічною і насиченою, з точки зору того, що відбувається дії, частиною всієї балади. На противагу цьому, коли ми бачимо Світлану в реальному житті, на початку розповіді, вона дуже статична, сумна і нерішуча. Світлана коливається: вона хоче глянути в дзеркало і дізнатися про своє майбутнє і боїться цього.
Що ж дзеркало їй показує? Вона бачить щасливі моменти зустрічі з коханим, але вони перетворюються на кошмар і тільки віра захищає Світлану уві сні. Пробудження приносить нові сумніви. Ознака це прийдешніх бід чи просто фантазії дівчини? Реальність обертається щасливим дозволом всіх попередніх душевних терзань. Наречений Світлани повертається, любі воссоединяются.
Жуковський, хоч і виявляє у своїх словах симпатію до народних обрядів, гадань – «черевичок», «пісеньки», «водохресний вечорок», «подружки» – але все ж по-батьківськи наставляє дівчину прокинутися і жити сьогоднішнім днем. Віра в свою долю, провидіння, стає вірою в життя.
«Тут нещастя — брехливий сон,
Щастя — пробудження».
Саме для проголошення цієї життєдайної ідеї, Жуковський спочатку проводить героїню своєї балади через сумнів, страх і навіть через смерть. Тільки переживши темні часи можна по достоїнству оцінити прихід світла!
Твір аналіз за поемою Світлана Жуковського
Ця поема дуже романтична і містична… Вона схожа на сучасний фільм «трилер».
Головний герой – дівчина. Напевно, вона прекрасна, хоча її портрета, розкриттю характеру не приділяється багато уваги. Звуть її Світланою. В інших поемах Жуковського, ми торкалися цього на уроках літератури, теж у центрі уваги прекрасні дівчата, з якими відбуваються дивні речі.
У цій поемі все розгортається під час ворожінь. Це завжди такий тонкий момент – перехідний. Тобто людина зв’язується з потойбічним світом, просить щось, хоче дізнатися те, що йому, можливо, знати і не варто… Коли ворожили на Русі, хрестик знімали, завішували ікони.
Про ворожіння, яке показано в поемі, я чув. Дівчина сідає перед дзеркалом, запалює свічку в темряві. Зрозуміло, вимовляє заклинання… І вдивляється в темряву, намагаючись побачити свою відповідь.
І ось привиділося Світлані! Спочатку очі якісь зловісні за спиною. Чується лагідний голос «коханого». Після вона опинилася біля церкви, перенеслася туди на санях. Як ніби її наречений за нею приїхав. І ось бачить в церкві піп когось відспівує. Далі вони приїжджають до засніженій хатині, заходить, а там – труну. І бачить свого блідого нареченого мерцем. І він, як зомбі, піднімається з гробу до неї, кличе її. Зрозуміло, що якщо у них були стосунки, а він загинув, то дух його не дуже задоволений, хоче забрати її з собою. Тут кульмінація поеми, героїня, власне, поставлена перед вибором – піти в інший світ зі своїм нареченим або залишитися жити без нього. Але Світлана, звичайно, не бажає помирати! Тим більше, все виходить так дивно – не дух, не ангел до неї прилетів, а якісь нечисті сили. Можливо, вони просто манять її, обманюють, а після не буде все одно вона з нареченим, а виявиться одна в пеклі. Вона весь час молиться, а в останній момент світлий голуб її рятує від мерця.
Склад поеми вже досить легкий, приємний, навіть мелодійний. Багато застарілих слів, що не дивно, повно народних мотивів. Нагадує страшну казку.
На щастя, як знову в кіно, вона прокидається. Заснула перед дзеркалом, просто бачила страшний сон.
6, 7, 9 клас
Аналіз вірша Світлана за планом
