Дана елегія є однією з найвідоміших робіт митця. У даному творі поет висвітлює проблему, яка осягає багатьох письменників. Іноді поет стикається з тим, що не може правильно висловити свої думки, а саме немає таких прийомів і способів для цього. Пушкін і інші великі поети погодилися з Жуковським у тому, що не всі почуття можна висловити за допомогою слів. На середині шляху у своїй творчості, відомий поет Жуковський починає роздумувати все частіше про відношення поезії до поета. З часом творець приходить до написання філософської лірики. «Невимовне» було написано в 1819 році.
Вірш виконано в жанрі елегія. Коли-то в епоху романтизму, цей вид жанру мав широке поширення. Ті, хто писав в такому жанрі, відали читачеві свої хвилювання і емоції. Жуковського в даному творі дуже торкнулася для нього сумна тема, а саме тема його художніх здібностей.
Героями вірша є природа і безпосередньо сам ліричний герой. Автор підносить їх до читача як абсолютно різні фігури, тобто він протиставляє їх. Жуковський дуже отчаян, йому складно знайти спосіб пояснити людям те, що він відчуває. Героя елегії переповнюють сили і бажання виразити свої почуття, але, на жаль це неможливо. А природу автор підносить читачеві, як велику і непохитну. Їй не навіщо переживати і хвилюватися.
Основна тема, яку розкриває читачеві поет це відношення природи і людини. Жуковський показує природу найкрасивішим істотою, великим. Людині залишається тільки вивчати і вивчати її. Автор говорить, що людина шукає назви для тих або інших створінь природи й у дечому досяг успіху. Але, от коли людина стикається з небаченими раніше красою природи, то у нього ще немає таких слів, щоб це висловити. Жуковський дуже драматизує в даному творі. Мистецтво для нього втрачає всю свою міць і силу перед красою природи. Для нього слово, яке є самим потужним зброєю не те що поета, а і всіх людей стає безсилим. Автор не ставить мистецтво і природу на один рівень, для нього це неможливо. Жуковський вважав, що яким би видатним і красивим не було б мистецтво, воно ні що порівняно з справжньою красою природи.
Можливо, вирішити проблему Жуковського, неможливість виразити емоції, які стосуються краси природи. Жуковський приходить до одного висновку, тільки мовчання вирішить цю проблему.
Варіант 2
Першими в стилі романтизм почали писати європейські письменники, а от у Росії цей стиль прийшов завдяки Жуковському Василю Андрійовичу. Жуковський перший хто став писати в стилі романтизм і написав багато творів, які відомі, по сей день. Одним з таких віршів є «Невимовне», яке представлене у вигляді елегії влітку 1819 року.
Жуковський своїми віршами намагався донести до читача сокровенні таємниці душі людини і кожен раз підходив до написання з філософським міркуванням. Вірш «Невимовне» було написано тоді, коли Жуковський переживав не найкращі часи.
У той рік його кохана дівчина Протасова Марія вийшла заміж за іншу людину. Жуковський дуже сильно переживав через це і навіть хотів перестати писати, але через деякий час все ж повернувся до написання віршів. Чоловік хотів читачам дати можливість доторкнутися до прекрасного. Жуковський не впевнений, що можна передати всю красу і душевність за допомогою віршів.
У своєму вірші письменник пише про те, що завжди потрібно відрізняти природне від штучного. Жуковський своїм віршем показує читачеві, наскільки красива природа навколо і що варто з повагою до неї ставитися. Людина безсила перед життям природи і йому іноді не зрозуміти природної краси.
У своєму вірші Василь Андрійович співає дифірамби краси природи і говорить про її безкрая і природності. В середині вірша письменник починає описувати людську душу. Жуковський пише про те, що іноді почуття переповнюють до такої міри, що стає нестерпно. До кінця елегії Василь Андрійович пише про те, що мовчання для всіх зрозуміло. Адже в тиші і єднання з душею можна спостерігати за всім що відбувається.
Герой вірш неординарна людина і лірична особистість, письменник і персонаж це одне і те ж обличчя. У цьому вірші Жуковський писав про себе. Жуковський написав про те, що він бачить і як він це бачить і хотів якомога ясніше описати цю картину, щоб читачеві все було зрозуміло. Василь Андрійович впорався із завданням в написанні вірша в стилі романтизм.
Твір Аналіз вірша Невимовне Жуковського
Це вірш правильніше за все віднести до розділу «філософське». Воно висловлює захоплення природою, нездатністю людини передати всю цю красу, особливо словами.
Звичайно, в цьому творі багато застарілих для нашого часу слів: сей, спирается, глас… Але навіть зараз воно читається не дуже важко, навіть урочисто, чудово передає думку.
Починається воно з філософського питання про те, що мова не може передати всю красу природи, що вона – досконала. А він – ні. Природа, як жива, «розкидала» навколо красу. Тим більше, зробила вона це просто граючи. Дійсно, красу можна знайти в будь травинці, краплі… Поет захоплюється природою.
Тут Жуковський згадує не тільки поетичне перо, але і пензель художника. І знову каже, що фарбами на полотні не передати всього досконалості.
Але тут вже робить поступку Василь Андрійович робить поступку, щоб зовсім творчі люди рук не опустили. Каже, що під натхнення можна трохи передати прекрасні риси. (Про природу Жуковський говорить, як про жінку, про богиню…)
Проте далі знову питання-питання. Наприклад, як передати живе в мертвому (мовою)? Те саме невимовне й святе, що тільки серце бачить.
Тепер (у вірші одна строфа) Жуковський наводить приклад земної краси. Годину вечірнього преображення, приміром, хороший не тільки фарбами, ароматами, але і сум’яттям приємним в душі спостерігача. Це відчуття теж не пояснити, так як воно і хворобливе і приємне. Все на грані, у з’єднанні.
І Жуковський підводить читачів до отгадке – живе в польоті не зупинити. Передаючи, ти зупиняєш рух, а це вже не те. І знову питання – вже, в принципі, про силу мистецтва. Приклад наводяться, хмари, береги, водойма, захід… Слід єдиноначальність, рядки починаються з «се», все красиво і незабутнє.
У підсумку, краще всього говорить мовчання, такий висновок робить поет. Вірш трохи ваговито, багато разів у ньому повторюється одна думка.
8, 9 клас
