Вірш «Море» було написано Жуковським Ст. А. в 1829 році. Він склав його в свої зрілі роки. Краса морських просторів надихала багатьох поетів писати свої незабутні твори, не воно залишило байдужим і Жуковського.
У вірші поет, наділений багатою уявою, розмовляє з морем, як з живою істотою. Він намагається розгадати її таємницю: «Що рухає твоє неосяжне лоно?». Море поет описує у взаємозв’язку з небом. Ці дві стихії і правда дуже близькі один до одного. Небо відбивається в морі. А колір морської води залежить від стану погодних умов. Сила хвилі пов’язана з вітром.
Небо поет описує, як більш вільну стихію. Жуковський − людина вірить в бога. Він вважає, що життя моря залежить від неба. Поет показує через морську стихію, що всі ми в цьому світі залежні від всевышних сил. Віршотворець довіряє свої філософські думки моря. Він ділиться з водною стихією своїми потаємними думками. Поет довіряє свої переживання водної стихії. Поет, як і будь-яка людина, не бажає ні від кого залежати, але це неможливо. Море теж не може бути вільним, воно: «Терзає ворожу імлу.» Поет вважає, що, може бути на небі його чекає щастя, так само, як і море: «Іль тягне тебе з земныя неволі далеке, світле небо до себе?»
Поет дуже гарно зумів описати море і небо. Він розповідає, що море пестить хмари золоті і радісно сяє зірками. Адже небо відбивається в морі.
Це вірш вчить нас любити природу. А також воно змушує за думаться нас про сенс життя, про свободу, яку складно відстояти в нашому неспокійному світі.
Аналіз вірша Жуковського Море
Василя Андрійовича Жуковського відомого російського автора і поета вже давно віднесли до поетів, які змогли стати засновниками романтичного стилю в поезії російських творів.
Саме це, новий напрям в області поезії принесло авторам, які застосовували його у своїх творах нові теми, незвичайні образи, різні настрої, від сумних і ліричних, до веселих і навіть смішних, зовсім несподівані мотиви, художні засоби більш яскравого зображення свого твору.
На думку фахівців і критиків в галузі літератури, відкривачем нового, що зміг дати російським поетам романтизм, для Росії став саме Жуковський.
Варто справедливо зазначити, що вірш “Море” даного автора, стало одним з найяскравіших зразків застосування стилю романтизм у літературі.
З історії вірші, треба відзначити один важливі факт, що воно було написано і створено в 1822 році. Саме з цього часу, стиль романтизм став досить широко поширюватися в творах багатьох поетів.
Вірш починається з відкривається погляду прекрасної картини «блакитного моря», яка не дивлячись на всю свою міць і силу, досить спокійне і умиротворений. Велика кількість різних епітетів лише підкреслює чистоту моря, його спокій, світло і так далі. Саме все це і пронизує кожну ділянку даної картини, яка стала початком твору.
Так само значне місце в даному твір приділено неба, яке представлено широкій повітряної, неосяжної пеленою, яка обволікає морські простори.
Друга частина вірша як би відкриває нам таємницю, яку зберігає морська душа, відбувається це під час починається бурі.
І лише в третій частині читачі зможуть зрозуміти основну ідею створення даного твору.
Варіант 3
Знаменитий російський літератор Жуковський В. А. дуже давно вважається поетом, який став одним з основоположників романтичного стилю в російській поезії.
Це нововведення в сфері віршування принесло літераторам, применявшим це у своїх роботах, свіжі і незвичні тематики, нові стилі, різний емоційний стан, від сумного і задумливого, до життєрадісного і трохи грайливого, абсолютно раптові лейтмотиви, мальовничі прийоми більш сильно насиченого опису своїх творів. У багатьох літературознавців, а також експертів існує певна точка зору з приводу того, що новатором у російському романтизмі виявився саме Жуковський Василь Андрійович.
Дуже важливо підмітити, що вірш “Море” цього поета, є одним з найкращих версій використання романтизму в літературній сфері. Дану роботу Василь Андрійович написав у 1822 р.
Вважається, що саме цей період є точкою відліку коли, такий жанр, романтизм досить широко став поширюватися в літературних роботах численного числа авторів того часу.
На початку вірша відкривається погляду прекрасна картина «блакитного моря», але, незважаючи на достатню могутність і силу, воно спокійне і тихе. Величезне число різних епітетів ще більше відтіняє чисту морську гладь, спокійне море, світло та інше. Особливо такі описи і прослизають в кожному ділянці цього видовища, яке стало початком твору. Дуже відчутне місце у цьому вірші приділяється неба, яке представляється великою невагомою, нескінченної серпанком, обволікаючої морське роздолля. У Жуковського море знаходиться в тісному взаємозв’язку з небом. Дві природні вірші міцно взаємопов’язані один з одним. Величина хвиль і колір морської поверхні підкоряється силі вітру, небесна стихія більш могутня. Поет хоче сказати про те, що ніхто і ні що не може бути абсолютно вільним. В цьому всесвіті все залежить від всевышних сил.
Наступна частина твору начебто розкриває нам загадку, збережену морський душею. Відбувається це під час наближається шторм.
І тільки, читаючи заключну частину, можна зрозуміти основу задуму створення написаного дітища. Цей твір змушує нас замислитися про те, у чому сенс життя, від чого ми залежимо, а де межа нашої свободи? І як важко буває відстоювати цю свободу в нашому багатогранному світі.
Твір на тему Море Жуковського
В літературі існує багато напрямків, але багато років найголовнішим напрямком є романтизм. Адже романтика, любов і лірика це такі почуття, які завжди викликають позитивні емоції у читача. Жуковський Василь Андрійович був предводителем в Росії в просуванні романтизму. У 1822 році Василем Андрійовичем було написано вірш «Море», в якому поет порівнює море з живою істотою. Письменник наділив море усіма людськими якостями і вклав у нього людську душу. В даному творі море дихає і хвилюється.
Багато хто вважав, що цей вірш було присвячено коханій Жуковського, яка його любила, але не змогла вийти заміж. Батьки Марії Протасової заборонили дівчині виходити заміж за письменника, і вона не змогла піти проти їх волі. Вірш написано з любов’ю про красу природи і її безкрайності. Письменник просить у моря відповідь, чим воно дихає і до чого тягнеться. Письменник порівнює себе з небом, а свою кохану Марію з морем. Небо і море, немов дві половинки воссоединяются воєдино, а потім розходяться нарізно.
Море і небо це дві стихії, які зливалися воєдино, і їм це подобалося, але в якийсь момент набігли хмари і все потемніло. Письменник хотів цим сказати, що батьки Протасової розлучили письменника і дівчину. Через деякий час все заспокоїлося, але море ще довго хвилюється і переживає.
У своєму вірші Василь Андрійович вирішив взяти не людей, а дві стихії. Він зміг передати всю красу природи і багато деталей, які завершують картину даної історії. Вірш після прочитання змушує читача задуматися про багато і переглянути своє життя докорінно. Варто пам’ятати, що лише любов править цим світом і так важливо, щоб вона була взаємною, і ніхто не заважав двом люблячим серцям.
Жуковський хоч і розлучився з коханою назавжди, але останньою строчкою вірші він пише про те, що вона його буде пам’ятати все життя і продовжує любити письменника. Своїм віршем він довів, що не варто відмовлятися від своїх почуттів.
9 клас
Аналіз вірша Море за планом
