Аналіз оди Пушкіна Вільність

Основною темою твору є виражений поетом протест проти жорстокості режиму абсолютизму, його тиранії, беззаконня, вседозволеності і бажана мрія про набуття народом довгоочікуваної свободи.

Ідея поета полягає в утвердженні єдиної конституції (закону), який передбачає однакові для всіх права і обов’язки, а також ідеали вільнодумства, гуманні принципи рівноправності і духовної свободи.

Твір складається з трьох концептуальних частин у вигляді ліричного монологу, перша з яких являє собою преамбулу, вступ до ключового оповідання, що описує головну задачу поета про бажання з допомогою його літературного дару оспівувати свободу, вражаючу пороки суспільства.

У другій частині вірша відображаються його основні ідеї, описані на прикладах доль великих імператорів світу Людовига, Наполеона, Павла із зображенням яскравою, реалістичної картини історичних подій.

Заключною частиною оди поет вважає зроблений ним висновок з усього викладеного про гарячому заклику до правлячого класу виконувати прийняті закони нарівні з його народом.

Вірш написано з використанням чотиристопного ямба і застосуванням різних художніх засобів, що дозволяють більш виразно передати думки поета, зробити їх яскравішими, а саме метафор, уособлень, риторичних фігур, порівнянь, епітетів, анафори. Крім того, поет часто використовує при вживанні частин мови дієслова та дієприкметники, що створюють динамічність тексту і його особливий ритм, а також застосовує у змішаній рифмовке жіночий вид ненаголошеній рими. При цьому в творі повністю відсутні риторичні питання і афоризми.

Увесь твір наповнений болем поета про несправедливо скривджених права людських особистостей, відображаючи громадянську позицію автора творіння.

Поет вважає, що якщо в суспільстві при несправедливої влади неможливе існування законів вільності святий, то результатом потурання влади є поява злочинів як з боку тиранічних правителів, так і з боку народи, що вбиває своїх володарів.

Дивіться також:  Стиль і мова роману Пушкіна Капітанська дочка художні особливості

Закон, з точки зору автора, повинен сприяти будь-яким вільним проявів людини, не перешкоджаючи їм і не ущемляючи. Правляча влада повинна самостійно видати праведні й рівноправні закони, утвердивши тим самим свою державну міць.

Створення вільнодумного твір спричинило за собою відправку поета на заслання, оскільки стало справжньою революційною піснею, що закликала до негайних і рішучих вчинків, провозглашавшей високі патріотичні почуття і прагне до вирішення проблем соціальної нерівності в суспільстві. Думки поета про несправедливість існуючої влади були підхоплені майбутніми декабристами, які також гостро співпереживали проголошеної поетом ідеї.