Розповідь під назвою «Красуня» написаний восени 1940 році великим письменником Буніним. Ця новела відноситься до філософського типу написання. Твір дуже маленьке, письменник помістив його всього на одній сторінці. В оповіданні описується історія життя доброго хлопчаки семи років, якого сильно ненавиділа мачуха. Вона була дуже красивою жінкою, але при цьому підступної і злий. Від нещадної ненависті дитина ховається і таїться в своєму рідному домі. Він став наче видимим для всіх, намагається не потрапляти на очі «красуні». У своєму творі Бунін розповідає про безкарність злих вчинків.
Всі слова в оповіданні просочені великим співчуттям і жалістю до беззахисній дитині. Батько, відчуваючи страх перед новою дружиною, намагається догодити їй у всьому. При цьому він забуває про свого сина і робить вигляд, ніби у нього немає дитини. Автор у цьому творі показує читачеві, як довірливі і безпорадні маленькі діти. Вони повністю залежать від дорослих людей і не можуть рости без турботи і любові своїх близьких.
Для опису відносини мачухи до свого пасинка, письменник застосовує такий епітет, як «зненавиділа спокійно». Красива молода, але при цьому дуже владна жінка з пронизливим поглядом. Вона була невеликого зросту, з гарною фігурою, завжди чудово одягнена. Мачуха ясно, усвідомлює свою перевагу над хлопчиком і при будь-якому зручному випадку нагадує йому про це.
Бунін цими відносинами між рідною матір’ю і пасинком, підкреслює, і зайвий раз вказує на бездушність і непорядність дорослих людей з так званого вищого суспільства. Адже бути егоїстами по відношенню до дитини і не проявляти турботу про нього, суперечить усім законам природи й нашого суспільства. Іван Бунін у своєму творі «Красуня» виразно показав читачеві, що людина, який красивий зовні, не завжди красивий душею і своїми вчинками. Іноді він не просто не гарний зсередини, а ще й дуже жорстокий по відношенню до інших людей.
Повне самотність маленького хлопчака письменник розкриває в останньому абзаці своєї розповіді. У ньому він підбирає особливі слова, з допомогою яких викликає співчуття і жалість до забутого всіма дитині. Наприклад, використовує такі словосполучення: «стоїть в куточку вітальні», «читає книжечку». Чи можна після такого холодного і байдужого ставлення, вважати красиву дівчину «красивою». Автор чітко дає нам зрозуміти, що ні.
Твір для 11 класу за оповіданням Красуня
Іван Олексійович Бунін написав оповідання на 70 році життя. У цьому віці переосмислюєш прожите життя, бачиш людей наскрізь. Щоб зрозуміти людину можна просто подивитися його ставлення до інших. Автор зачіпає не прості взаємини в сім’ї. У творі описані три сюжетні лінії: ставлення батька з другою дружиною, господині в будинку і семирічного хлопчика. В оповіданні немає імен, письменник узагальнює категорію певного кола людей.
Розповідь починається з опису літнього чоловіка, який овдовів і одружився вдруге. Старий був чиновником, дуже погано виглядав, але одружився з молоденькою, впевненою в собі жінки. Це різке протиставлення вже по зовнішності персонажів дає зрозуміти про несхожості людей.
З появою нової господині в домі життя стала безрадісною і тихою. Жінка запанувала, а значить їй ніхто не міг заперечувати. Вона спокійно зненавиділа хлопчика. Що означає цей оксюморон? Прояв байдужості, відчуження від родини, життя без любові і ласки. Все це виховує в дитині відлюдкуватість, скутість, нещирість. Він просто боїться жити.
Хлопчик став немов неіснуючим в будинку. Це посилює розуміння що синку для батька не означає нічого. Він живе в будинку, але місце відведене йому підкреслено із зменшувальними суфіксами: добришко , диванчик, постільна білизна. Сам за всім стежить незважаючи на свій юний вік.
А що відчуває знедолений дитина? Залишившись у повній самоті що хлопчик буде знати про світ? Буде він жорстоким чи все ж буде знати ціну своїм словам і вчинкам? Чи стане хлопчик довіряти світові коли виросте? Сюжет не має розв’язки. Залишається лише додумувати що стане з ним.
Байдужість до дитини виявляє в будинку не тільки нова дружина, але й рідний батько хлопчика на догоду молодій дружині. Чиновник був на стільки нецікавим людиною що навіть не міг висловити свою точку зору. В добавок він носив окуляри з кольором йоду що відображає його не бажання бачити дійсність. На жаль, батько в інтересах особистого щастя забуває про сина.
Невеликий розповідь Буніна являє собою трагедію життя дитини, відсутність піклування батьків. Іван Олексійович тонко змалював сувору життя хлопчика. Поведінка батьків дитини змушує судити людей не тільки по зовнішності і положення в суспільстві, але й за моральним засадам.
Чи можна вважати красивою людину тільки за його зовнішності? Безумовне немає! Автор це довів. Зовнішня краса – холодна, не жива. Тільки внутрішня гармонія робить людину повноцінним, заслуговує поваги і подає приклад для наслідування. Тільки позитивні вчинки зроблять людини красивим та приємним.
11 клас
