“Будинок з мезоніном” – розповідь, написана Чеховим, оповідає про історію любові, яка перетинається з важливими соціальними проблемами. Оповідач розповідає про своє щастя, про те часу, коли він був закоханий, і як пройшла ця закоханість. Починається розповідь з опису зародження любові, а закінчується розповіддю про втрату Мисюсь.
На початку розповіді герой відчуває себе роздратованим, нарікає, що в його житті немає любові, після чого він все ж зустрічає дівчину, яка стає для нього центром. Але в кінці герой все одно повертається до звичайного життя, сповнене нудьги й безвиході. Таким чином, з перших рядків читач бачить, як герой намагається змінити своє життя, але в кінці повертається до змін.
Якщо читач прочитає твір один раз, то навіть може і не помітити, любов, яка швидко зароджується і швидко згасає. Любов до Мисюсь була тільки втечею від реальності, яка набридла герою, втечі до сімейного життя, тепла і затишку. Але в цей же час автор говорить і про недоліки Мисюсь, а це значить, що герой не зміг би прожити з нею тривалий час, навіть якщо б їм не завадила Ліда.
Описи природи, будинки звучать з сумом, це говорить про те, що сімейне життя не повне щастя і насолоди.
По мимо цього, є і три інші лінії невдалого щастя. Історія Бєлокурова і Ліди схожі. Ліда заперечує щастя, підносить себе в повіті, а Бєлокуров не хоче відчувати любов – йому лінь. Він звик жити з дівчиною, яка сама має достаток. Всі вони схожі один на одного тим, що так легко не пускають і відпускають своє щастя, вони поступово духовно вмирають.
Також в оповіданні піднімається проблема відсутність самостійності, герої не керують своїм життям, вони не розмірковують про роль народу в житті суспільства, про його взаємовідносини з аристократами.
Чехов прагнув показати людей, які ні на що не здатні: їм не вдається особисте життя, вони не виявляють інтересу до того, що відбувається в суспільстві.
Аналіз оповідання Будинок з мезоніном
В оповіданні «Будинок з мезоніном» Антон Павлович Чехов оповідає нам про не відбулася любові художника і дівчата з цікавим ім’ям Мисюсь. Так само письменник зачіпає ідейні суперечки, які торкаються досить важливих питань всього суспільства. Ці питання хвилюють досить давно, і багато письменники зачіпали цю тему поряд з темою любові. Скільки б люди не сперечалися про порядки, умовах, положенні народу так нічого і не змінюється. Єдино спори кожен раз після закінчення часу змінюють своє забарвлення.
Художник розповідає про себе, про своє щастя, про закоханість. Все це було колись, але він ще пам’ятає відчуття щастя, яке, як і закоханість пішли. Автор не просто представляє нам розповідь героя, але і намагається донести до нас стан, в якому перебував він і що відчуває зараз. Чехову важливо, щоб читач відчув, що творилося в душі оповідача до закоханості і під час неї, а також про його стан зараз, коли втратив Мисюсь назавжди.
Художник так описує свій стан, що до того, як зустрітися з любов’ю, відчував себе самотнім, непотрібним відповідно всім незадоволеним. І ось відчувши любов до дівчини з нікчемного, роздратованої людини він стає люблячим, відчувають свою необхідність. Та з часом, коли все закінчується герой знову повертається в той стан непотрібності і самотності як йому здається.
Кохання в оповіданні настільки швидкоплинна, що її можна зовсім не помітити або прийняти за легке захоплення. Можливо так і було для Мисюсь. Це для головного героя дівчина була рятівним колом в його самотнього життя. Зустрівши її, він трохи стрепенувся і відчув смак до життя. Зрозуміло, для нього, як творчої людини тихе сімейне щастя незабаром б набридло і тоді довелося б шукати нове захоплення, яке б дало поштовх до натхнення, справа ще й у тому, що з часом були б помітні недоліки дівчини. Вони рано чи пізно почали б дратувати героя і як людину і як митця.
Дуже шкода, що наш герой не зміг осягнути навіть швидкоплинного сімейного щастя. Протягом усього оповідання проходить сумна тема про нездійснених мріях. І як багато письменники чехів закликає природні явища, щоб підкреслити тугу і безвихідь.
У своєму оповіданні «Будинок з мезоніном» Чехов хотів сказати, що ніхто не винен у нікчемному існування людей. Вони самі відмовляються від свого щастя, тушкують вогник своєї любові, при цьому звинувачуючи у всьому іншу сторону. Як би не сперечалися герої розповіді вони досить сильні супротивники, які не бажають поступатися один одному ні в чому.
10 клас
