Своїм чудовим талантом писати дивовижні історії, здатні зачепити за живе, Антон Павлович Чехов вражає уми читачів. Найчастіше колишнього лікаря хвилювали думки, пов’язані з духовним розвитком людини. Всі власні роздуми вилилися в його оповіданні «Палата №6», написаному в 1892 році.
Особливої уваги заслуговує герой, ім’я якого Іван Громов – це член психіатричної лікарні, задовго до відправлення в цю точку, він був звичайною людиною зі своїми умовами життя. Однак тяготи і знегоди атакували персонажа так, що чинити опір було вкрай складно. І своєю поведінкою у важких ситуаціях він проклав собі шлях в палату номер 6.
Але як же важко при тих обставинах, які забирають у тебе улюблених близьких і рідних, залишатися при здоровому глузді і зберігати розум! В основному загибель і втрата людей, що тобі дороги, здатні довести до божевілля. Хоча Іван Громов і потрапив в палату, де навколо все собі на умі, давно втратили самовладання, сам головний герой аж ніяк не дурна людина, у нього є інші погляди на життя, відмінні від багатьох людей, що знаходяться в даній лікарні. І думки його дуже людяні, щоб наважитися назвати персонажа божевільним!
Є в оповіданні сторона людей, які до подій з хворими, їх душевних переживань, фізичним муках відносяться холоднокровно, байдуже. У них одна ідеологія: «Все одно всі помремо». Хто ж цим герої? Це і сторож Микита, і повітовий лікар на ім’я Євген Хоботів, і поштмейстер, і фельдшер. Все це ті, кому байдужі проблеми інших.
Варто врахувати, що таким був і центральний персонаж Андрій Рагин – доктор, який добував кошти шляхом брехні і обману. Він розумів прості істини: всі крадуть, скрізь пліткують, кругом шарлатанство. Однак що ж з цим можна вдіяти!
Завдяки волі випадку Андрій Ефімич та Іван Дмитрич зустрічаються і ведуть захоплюючу бесіду, наповнену незвичайним філософським змістом. Уміння правильно висловлювати власну думку вразили Андрія Рагина, що він усвідомив, наскільки мудрий і кмітливий співрозмовник, з яким докторові пощастило познайомитися.
Ведучи розмову, стало зрозуміло, що людям, що знаходяться в палаті дійсно важко і тяжко. Але, на жаль, ніхто цього не усвідомлює. Лише Рагину вдалося побачити печалі і негаразди хворих. А за те, що Андрій Ефімич прийняв слова пацієнта серйозно, перейнявши якусь частку страждань, він поплатився за цей вчинок тим, що сам опинився в цій палаті…Незабаром він і помер…
І стає видно, як суспільство своїм лицемірством, брехливістю, марнославством бере верх, а так бути не повинно! У чому унікальність чеховських оповідань? У тому, що вони актуальні й донині! Проблема взаємодії суспільства і людини настільки популярна в наш час, що не говорити про неї просто неможливо! Тому «Палата №6» – це вражаюче твір Чехова, що допомагає вчасно відкрити очі!
Аналіз твору Палата номер шість
«Палата №6» – твір видатного письменника А. П. Чехова, яке не залишить байдужим нікого, хто зважиться його прочитати. Адже в ньому автор зачіпає дуже важливі суспільні і філософські проблеми, такі, як насильство над людським життям, лицемірство, дурість, право і безправ’я, смирення і боротьба за справедливість.
Палата під номером 6 – це не тільки місце, де відбуваються основні події, але і якийсь символ суспільства, в якому одні мучаться, а інші не розуміють і не хочуть зрозуміти цих людей. Автор порівнює це місце з в’язницею, а душевнохворих – з ув’язненими, які фактично приречені на повільну смерть.
Серед всіх мешканців палати особливу увагу автор приділяє Івану Дмитровичу Громову. На відміну від всіх інших мешканців палати (єврея Мойсейки, непритомного товстого чоловіка, мовчазного міщанина), Громов досить освічений і розумний. Різкі зміни в житті, хвороби і розчарування посприяли тому, що він опинився в цій похмурій палаті. Незважаючи на все це, він єдиний, хто свідомо доглядає за своїми товаришами по нещастю, бережливо з ними звертається.
Інший герой повісті, який нібито знаходиться по той бік завіси – завідувач лікарнею, Андрій Ефімич Рагин. По своїй натурі м’який чоловік, який хоч і розуміє, що в лікарні твориться бардак, кругом антисанітарія, хворих погано годують, б’ють; може, десь у глибині душі він і співчуває їм, але нічого не може вдіяти, щоб змінити ситуацію. Він керується філософією смирення, що приводить його до того, що він відходить від життєвих турбот і упокорюється з аморальністю і злодійством.
З часом, він зближується з Іваном Громовим, знаходить в ньому цікавого співрозмовника, так як любить чесність і розум, але сам побудувати навколо себе чесну і розумну життя не може, бо не вміє наказувати, забороняти, наполягати, і вважає все це не потрібне. Не дивно, що через час Рагин сам стає пацієнтом Палати №6. І тільки опинившись на місці хворих, він усвідомлює, які страждання виносять ці люди, що вони відчувають, коли до них виявляють таке ставлення. Цього всього Рагин не може винести, з ним трапляється апоплексичний удар, і він помирає. В принципі смерть Андрія Ефимыча – є логічне завершення такого життя, в якій присутні обман, злодійство, зло.
Тема, розкрита в повісті «Палата №6», актуальна і на сьогоднішній день в сучасному суспільстві. Твір змушує нас ніби подивитися на життя з боку, і виділити головні цінності життя.
Аналіз 3
Даний розповідь написана в період, коли суспільство гнітило і пригнічувало всі думки і дії людини. Які йшли в розріз з системою управління. Кожен чоловік був зобов’язаний підкорятися суспільству і державі.
Звідси й назва оповідання палата №6,це те місце, куди відправляють всіх вільнодумців, які мають свою мету в житті і свій світогляд. У даний момент палата №6 це те місце де людей, які зійшли з розуму, ніхто не лікує.
Головлікар лікарні намагався працівників навести тут хоч мінімальний порядок і з співчуттям ставитися до хворих людей. Але це в нього не вийшло. В результаті в даній палаті панує хаос, злидні і повна байдужість до всього.
Знову прибулий лікар у дане відділення, намагається лікувати хворих і навіть співчуває їм, але це обходитися йому дуже дорого. В одному з пацієнтів даної палати Андрій Ефімич Рагин, знаходить дуже розумного і доброзичливого співрозмовника.
Це один з умнейшіх та видатних людей у місті Іван Дмитрич, якого всі події підкосили і він зійшов з розуму. Рагин став часто приходити і спілкуватися з цим хворим. Це не сподобалося ні керівництву лікарні, ні суспільству.
У підсумку Рагина за вільнодумство і відщеплення від системи, самого відправляють лікуватися в палату №6.Ось результат людського бажання і волелюбності. Доктор хотів довести всім що божевільних потрібно лікувати і що вони такті ж люди як і всі. Але ніхто не зрозумів його прагнень, і доктор виявився пацієнтом психлікарні.
В даному оповіданні Чехов показує звичайному читачеві, наскільки сильним є вплив суспільства на кожну людину. І що протистояти цій системі марно.
Доктор Рагин не зміг перенести цієї несправедливості і незабаром помер в застінках психіатричної лікарні. Чехов засуджує в цьому оповіданні бездушне ставлення всіх лікарів і соціальних працівників до людей.
В оповіданні на прикладі бесід Рагина та Івана Дмитрича, автор розкриває такі важливі теми як сенс життя, лицемірство, любов до всього шляхетного, нелюдяність і вульгарність. Також тут порушені філософські проблеми, значення розуму людини і одвічні питання про сенс життя.
Завдяки яскравому та мальовничому опису всіх пацієнтів і навколишнього їх обстановки, читач яскраво представляє всі жахи пацієнтів цієї палати. Яким раніше навіть і ліки не призначали, а просто тримали, під замком ізолювати від суспільства.
В результаті таке лікування, природно жодних результатів не приносило, пацієнти до кінця життя жили в таких лікарнях. І мета цих лікарень просто захистити інше суспільство від небажаних індивідів.
Автор хотів навчити читача бути гуманним і небайдужим до всім нужденним у цьому людям. Частіше проявляти милосердя до хворих фізично і душевно. Даний розповідь залишається актуальним і затребуваним і в наш час, так як всі освітлені проблеми суспільства і людини досі не вирішені і так само зустрічаються і зараз.
10 клас
