«Макар Чудра» – перший друкований твір М. Гіркого, на той момент ще називав себе своїм справжнім ім’ям – А. М. Пешковым. Вперше воно було надруковане в газеті «Кавказ» в 1892 році, і було підписано авторським псевдонімом – М. Гіркий, під яким письменник незабаром прославився на весь світ.
Головний герой твору – старий циган по імені Макар Чудра, головною життєвою цінністю для якого була свобода, і ні за які багатства світу він би її не проміняв. На його думку, селянин те ж, що раб, і народжений для того, щоб орати землю всю свою життя. Його нестримне прагнення до свободи виявляється в характерах головних героїв розказаної їм легенди. Вони сприймають власну любов як сковує свободу і незалежність міцну ланцюг.
Вони признаються один одному в любові, але при цьому кожен з них намагається запанувати, що в підсумку призводить до серйозних розбіжностей у відносинах, а після смерті героїв. Таким чином, гордість і любов, прояв яких досягає максимуму, не здатні уживатися один з одним. Для Макара Чудры герої розказаної легенди являють собою зразок волелюбності. Якщо постає вибір між свободою і життям, людина повинна вибрати перше, що зробили герої легенди – Лойко Зобар і Радда.
Ще одна особливість розповіді – майже невловима присутність автора твору. Його образ простежується між рядків, читач вгадує його присутність, він бачить, що автор не повністю поділяє точку зору Макара Чудры. Автор звертає увагу читача на те, що гордість Лойко і Радды прирекла їх на вічне самотність і неможливість бути щасливими. Як би незалежні вони не були, в результаті вони самі стають рабами так леліяні ними свободи. Вони нездатні принести жертву в ім’я любові, заради коханої людини.
Висловити почуття героїв і показати своє власне бачення авторові допомагає такий прийом як пейзажна замальовка, в центрі якої – море, сила водної стихії. Спочатку розповіді воно спокійно, лише невеликий вітерець пробігає по поверхні води, так шелестять чагарники на березі. По мірі дозрівання конфлікту між героями погода все більше псується, починається дощ, вітер посилюється, море шумить і рокоч, наче виспівує урочистий і похмурий гімн гордим закоханим.
