Основними персонажами твору є поручик Пирогов і молодий художник Піскарьов.
Сюжетна лінія повісті будується на протиставленні двох історій, одна з яких представляє собою реальний, вульгарний розповідь про життя поручика Пирогова, покараного німцями як ловеласа, а друга зображує романтичну історію художника, позбавив себе життя.
Автор представляє своїх персонажів в образі недалеких, дурних людей, однак дурість Пирогова описується з використанням гумору, а тупість Піскарьова з використанням трагічності.
Автор зображує художника, демонструючи велику поблажливість, м’якість, проявляючи до нього явне співчуття.
Крім персонажів, основною темою твору є петербурзька тематика, оскільки письменник небайдуже ставиться до пітерської столиці, схожою, на думку автора, на живого велетня, який має свої характерні риси, звички, капризи. Головна вулиця пітерської столиці уособлює в повісті цілісність натовпу, де у кожної людини, що біжить свої справи і життя, але саме там вони іноді перетинаються, як і головні герої твору.
Поручик подається письменником в образі пропаленого реаліста, розуміє пристрій сучасного світу і життя у великому мегаполісі, де потрібно вміти ризикувати і вигравати дану богом можливість у вигляді виконання потаємної мрії. При цьому Пирогів передбачає можливість програшу, не вважаючи це трагічністю і безглуздістю. Саме тому він досягає спокою через прохолоду вечірнього пітерського проспекту.
Другий герой твору теж стає програв у своїй життєвій долі, але для нього невдача стає в якості року, оскільки відрізняється скромністю та сором’язливістю, довірливо сподіваючись на полум’я проспекту.
Обидва героя готові поставити власне життя на карту, але при цьому поручик сприймає відбуваються з ним події як карткову гру, а художник не має в собі сили подолати неможливе, тому що не може знайти в собі риси грубість і черствість.
Суперечності в характерах героїв письменник підкреслює ненав’язливим фоном Невського проспекту, за допомогою якого доля Пирогова здається кумедною, а життя Піскарьова несе в собі відтінки драматизму й трагічності. Автор демонструє холодність і порожнечу столичного проспекту, його брехливість, після зустрічі з яким душа художника Піскарьова виявляється спустошеною.
Оповідь твору будується на паралельному зображенні життєвих шляхів героїв, протиставляючи соціальну і моральну сфери, розкриваючи різницю характерів і сприйняття дійсності, посилюючи сюжетний фон опис головної міської вулиці.
Суть, зміст та ідея твору
