У Пушкіна виникла думка написати роман про дворянина, який перейшов на бік бунтівників, коли він працював над твором «Історія Пугачова». Він фактично втілив цей задум, написавши «Капітанську дочку». Але в творі не головний герой переходить на бік Пугачова, а його візаві – антигерой Швабрин. Швабрин перейшов на бік бунтівників з корисливих мотивів. Головний герой Петро Гриньов, взявши безпосередню участь у пугачовського повстання, не втратив честь і гідність, залишившись вірним даній присязі.
Роман написаний у вигляді сімейних хронік, за типом мемуарів головного героя, в яких сам Петро Гриньов підводить підсумки минулих днів. Пушкін зазначив, що ці сімейні хроніки дісталися йому нібито від онука головного героя. Цей літературний прийом надав достовірності твору. Пушкін ретельно ознайомився з історичними матеріалами і вивчив подробиці повстання Пугачова. Але образ Пугачова прописаний автором якось однобоко. Пушкін зневажливо ставиться до бунтівникові, мимохідь називаючи його у романі Емелькой. Письменник цим показує своє ставлення до народного повстання, вважаючи безглуздим кровопролиттям. Пушкін сам був дворянином – тяготи і страждання простого народу, які були причиною подібних бунтів, не дуже зворушували серце великого письменника.
Другий лінією, паралельною опису народного повстання, йдуть мемуари Петра Гриньова. Починається знайомство з головним героєм, де він постає в образі недалекого і малоосвіченого недолітка Петруші. Петруша дуже інертний і всі його прагнення зводяться до того, щоб отримати в Петербурзі тепле місце на «на службі». Однак батько головного героя наставляє його і дає правильні посили – чесно служити Батьківщині, не гнатися за винагородами, берегти честь і гідність. Він має великий вплив на сина і Гриньов, «намотавши на вус» батьківські настанови, відправляється служити.
Далеко від будинку він тут же починає робити помилки – грає в карти і сильно ображає вірного слугу. Згодом він закохується в Марію Миронову. Пушкін назвав роман «Капітанська дочка» тому, що саме Марія Миронова стала дороговказною зіркою Петра Гриньова. Заради любові до неї він прагне здійснювати подвиги і навіть йде на непокору наказу. Він самостійно звільняє Машу, яка потрапила до рук Швабрина. З-за цього вчинку, він сам стає обвинуваченим, але відважної Маші вдалося вимолити для нього прощення у самої імператриці.
Роман «Капітанська дочка» – це роман-дорослішання. Дорослішаючи, людина неминуче зазнає випробувань. Дорослішаючи, Петро Гриньов теж зазнав випробувань, які витримав з честю. Випробування при дорослішанні неминучі, і лише від самого випробуваного залежить, як він буде проходити і яку дорогу в житті вибере – дорогу честі, як Гриньов, або стежку благополуччя, але в обрамленні ганьби, як це зробив Швабрин.
Варіант 2
Роман складається з 14 глав. Жанром даного творіння вважається роман, написаний у формі спогадів. Головні дійові особи – Петро Гриньов, Марія Миронова, Архип Савельєв, Олексій Швабрин, Омелян Пугачов і Катерина Друга.
Автор у романі, дає досить докладні описи своїх персонажів, щоб читач самостійно міг зрозуміти: який з образів – позитивний, а який образ – негативний. Глибоко порушені теми – морального вибору, гідності, честі і порядності.
Головний герой показує моральні цінності, а його антагоніст – відсутність таких якостей. Кожен з героїв в даному романі, рано чи пізно постає перед великим вибором. Що ж вибрати: честь чи безчестя? Кожен для себе вирішує сам вибирає свій шлях. Важливу роль при виборі, безумовно, відіграє виховання героїв, яке вони отримали з дитинства. Наочний приклад хорошого виховання і володіння високих моральних якостей і порядності, демонструє головний герой цього роману.
Автор розмірковує на тему влади, яка з них краще і чому саме вона? Для когось- це анархічна влада, інший воліє – монархію, а ще хтось скаже, що краще вже – стихійна пугачовщина. Історичні події та їх вплив на долю людини – одна з основних ліній сюжету роману. Бунт і метод його придушення, подолання труднощів на своєму шляху, сила характеру і волі, відображені в цьому творі. Також, перед читачем описана проблема дорослішання людини, проблема честі і боргу перед батьківщиною, і своєю совістю. Людини визначають його вчинки. Петро – порядний хлопець, який отримав прекрасне виховання, а ось Олексій – людина, готовий діяти проти своїх переконань, заради досягнення поставленої мети.
Петро Гриньов – офіцер, дворянин, який отримав суворе, але правильне виховання від свого батька.
Швабрин – офіцер, підступний, хитрий і боягузливий людина, забув про моралі і честі.
Марія Миронова, дочка капітана, має добре серце і ангельський голос. Вірна і смілива дівчина.
Пугачов – постає в двох образах. В образі благородного захисника вірності і честі, і в образі – жорстокого деспота, страхітливого своє оточення стратами і покараннями. Він бореться за права звичайних людей, але робить це занадто жорстоко.
Катерина Друга – її монархія нітрохи не краще методів Пугачова.
Архип Савельєв – слуга Гриньова. Турботливий, добрий і відданий своєму господареві старий.
Важливо з дитинства прищеплювати людям почуття обов’язку, моралі і благородства. Даний твір закликає читача берегти свою честь змолоду і ніколи не звертати з чесного шляху.
Капітанська донька. Аналіз роману
Для початку слід розповісти про історію створення «Капітанської дочки». Пушкіна дуже цікавила життя Омеляна Пугачова, до написання твору він готувався грунтовно: читав історичні документи, здійснив поїздку на Урал і Волгу, щоб на власні очі побачити місця грізних подій, розмовляв з учасниками війни. Робота почалася в тисяча вісімсот тридцять третьому році, а закінчилася тисяча вісімдесят тридцять шостому.
Дана повість останній твір Олександра Сергійовича Пушкіна, яке було написано в прозі. Чітко видно головна тема-місце «маленького» людини в історії. Також присутні такі теми, як влада і народ, честь і безчестя, ціна морального вибору, любов і роздуми про роль сім’ї в нашому житті.
Для того щоб обійти цензуру Пушкін вибрав форму викладу сімейних записок. Важливим елементом композиції є зіставлення Пугачова (оточуючим його народом) з Катериною другий (з оточуючим її дворянством).
Якщо говорити про історичну лінії, то можна виділити три головних елементи.
По-перше, аж до десятої глави відбувається загострення конфлікту між світом селян і дворян. Омелян Пугачов «відчуває» своїх підлеглих, володіє достовірною інформацією про їх звички і життя, тому що сам є їх частиною. Генерал, який відправив Гриньова на прохання його батька служити в Білгородську фортеця, не має уявлення про життя в довірених йому територіях. Він каже, що Гриньов, перебуваючи в цій фортеці, навчиться дисципліни і примірної службі. Але насправді там немає ні того ні іншого.
По-друге, якщо порівняти військова рада у Пугачова і генерала, то вони різко відрізняються. Якщо у першого ведеться жвава розмова і в підсумку приймається розсудливе рішення, то у другого весь рада приставлений сатирично, а в кінці так і взагалі приймається фатальне рішення, яке призвело до загибелі мешканців фортеці.
По-третє, коли Гриньов хоче врятувати Машу Миронову, то генерал відмовляє йому в допомозі. Вердикт генерала був абсолютно логічним. Якщо подивитися на нього з боку принципів військового статуту, він здається справедливим. Якщо подивитися на нього з боку принципів моралі, він здається жорстоким. Генерал співчуває горю Гриньова, але не може надійти інакше, так як займає посаду чиновника.
Тепер можна провести розбір головних героїв.
Видно, що автор частково ідеалізує Пугачова. Він зобразив його не нещадним вбивцею, як робили історики вісімнадцятого і дев’ятнадцятого століття, а як заповзятливого і енергійного лідера. У відносинах Пугачова з підлеглими простежується відсутність чиношанування і кожен міг висловити свою думку, навіть якщо воно відрізняється від його погляду. Багатозначною деталлю є казка про орлі та вороні. Він живе одним днем і вважає, що краще жити тільки тридцять три роки, ніж жити триста і харчуватися падаллю.
Маша Миронова не мала особливих рис обличчя, але вона була доброю і щиросердим дівчиною. Важливо підкреслити її вірність і сміливість. Адже будучи дуже боязкою, вона знайшла в собі сили взяти відповідальність: не тільки за власну долю, але і долю коханої їй людини. Вона рятує його від ганьби і посилання також він колись врятував її від загибелі.
Як згадувалося вище, однією з головних тем повісті – це честь і безчестя, цю тему можна простежити, проводячи паралель між Швабриным і Гриневым. У цих людей багато загального: вік, рівень розумового розвитку і освіти. Але коли справа доходить до любові до Маші в обох героїв прокидаються реальні якості. Вони не можуть бути друзями, так як виявилися вкрай протилежними особистостями. Остаточно їх роз’єднало ставлення до обов’язку і честі під час пугачовського бунту.
Основна думка твору полягає в тому, що російський народ може довго терпіти і переносити всі тяготи жорстокого поводження, але коли чаша терпіння переповнюється, настає час відплати «безглуздий і нещадний».
Аналіз героїв і сюжету
