Капітанська донька. Аналіз роману
Для початку слід розповісти про історію створення «Капітанської дочки». Пушкіна дуже цікавила життя Омеляна Пугачова, до написання твору він готувався грунтовно: читав історичні документи, здійснив поїздку на Урал і Волгу, щоб на власні очі побачити місця грізних подій, розмовляв з учасниками війни. Робота почалася в тисяча вісімсот тридцять третьому році, а закінчилася тисяча вісімдесят тридцять шостому.
Дана повість останній твір Олександра Сергійовича Пушкіна, яке було написано в прозі. Чітко видно головна тема-місце «маленького» людини в історії. Також присутні такі теми, як влада і народ, честь і безчестя, ціна морального вибору, любов і роздуми про роль сім’ї в нашому житті.
Для того щоб обійти цензуру Пушкін вибрав форму викладу сімейних записок. Важливим елементом композиції є зіставлення Пугачова (оточуючим його народом) з Катериною другий (з оточуючим її дворянством).
Якщо говорити про історичну лінії, то можна виділити три головних елементи.
По-перше, аж до десятої глави відбувається загострення конфлікту між світом селян і дворян. Омелян Пугачов «відчуває» своїх підлеглих, володіє достовірною інформацією про їх звички і життя, тому що сам є їх частиною. Генерал, який відправив Гриньова на прохання його батька служити в Білгородську фортеця, не має уявлення про життя в довірених йому територіях. Він каже, що Гриньов, перебуваючи в цій фортеці, навчиться дисципліни і примірної службі. Але насправді там немає ні того ні іншого.
По-друге, якщо порівняти військова рада у Пугачова і генерала, то вони різко відрізняються. Якщо у першого ведеться жвава розмова і в підсумку приймається розсудливе рішення, то у другого весь рада приставлений сатирично, а в кінці так і взагалі приймається фатальне рішення, яке призвело до загибелі мешканців фортеці.
По-третє, коли Гриньов хоче врятувати Машу Миронову, то генерал відмовляє йому в допомозі. Вердикт генерала був абсолютно логічним. Якщо подивитися на нього з боку принципів військового статуту, він здається справедливим. Якщо подивитися на нього з боку принципів моралі, він здається жорстоким. Генерал співчуває горю Гриньова, але не може надійти інакше, так як займає посаду чиновника.
Тепер можна провести розбір головних героїв.
Видно, що автор частково ідеалізує Пугачова. Він зобразив його не нещадним вбивцею, як робили історики вісімнадцятого і дев’ятнадцятого століття, а як заповзятливого і енергійного лідера. У відносинах Пугачова з підлеглими простежується відсутність чиношанування і кожен міг висловити свою думку, навіть якщо воно відрізняється від його погляду. Багатозначною деталлю є казка про орлі та вороні. Він живе одним днем і вважає, що краще жити тільки тридцять три роки, ніж жити триста і харчуватися падаллю.
Маша Миронова не мала особливих рис обличчя, але вона була доброю і щиросердим дівчиною. Важливо підкреслити її вірність і сміливість. Адже будучи дуже боязкою, вона знайшла в собі сили взяти відповідальність: не тільки за власну долю, але і долю коханої їй людини. Вона рятує його від ганьби і посилання також він колись врятував її від загибелі.
Як згадувалося вище, однією з головних тем повісті – це честь і безчестя, цю тему можна простежити, проводячи паралель між Швабриным і Гриневым. У цих людей багато загального: вік, рівень розумового розвитку і освіти. Але коли справа доходить до любові до Маші в обох героїв прокидаються реальні якості. Вони не можуть бути друзями, так як виявилися вкрай протилежними особистостями. Остаточно їх роз’єднало ставлення до обов’язку і честі під час пугачовського бунту.
Основна думка твору полягає в тому, що російський народ може довго терпіти і переносити всі тяготи жорстокого поводження, але коли чаша терпіння переповнюється, настає час відплати «безглуздий і нещадний».
Аналіз героїв і сюжету
