Це філософське, але в той же час дуже емоційний вірш, багате повторами і вигуками, а також образами, які характерні для творчості Блоку. Наприклад, багаття як символи надії тут осявають даль, а вона означає час, минуле і майбутнє, адже мова у вірші про шляхи від Русі до Росії. Також важливий для Олександра Блока символ кривавого заходу, який віщує бій з віджилим, яке ніяк не хоче поступатися своїм місцем.
Починається вірш спокійно. Річка (ймовірно, часу) тече спокійно, одушевлені сумують стоги над нею. Навіть глина (і так неродючий) тут мізерна.
І ось з вигуком автор звертається до Батьківщини, називаючи її своєю дружиною. Він сказав, що їх довгий шлях ясний – навіть до болю. Патріот збирається пройти зі своєю країною стільки, скільки зможе. Він бачить, що шлях цей “заданий” ще татарською стрілою. У поетичному порівнянні показана і небезпека, і прямота шляху з минулого в майбутнє. І він проходить через серце кожного росіянина в тузі. Поет заявляє, що не боїться ні крові, ні темряви, хоча навіть хмари тут перелякані.
Герой зберігає надію: “Домчимся!” І переможемо морок, пройдемо через важкі часи, якщо так потрібно, але виконаємо місію.
Аналіз вірша Річка розкинулася за планом
