Вірш Олександр Блок написав у 1906 році. Поет був прихильником такого модерністського руху, як символізм. Вірш «Русь» так само криє в собі сенс, який можна розглядати по-різному скільки завгодно.
Здавалося б, поет просто описує спочатку «Русь», але однак у наступних строфах читач може побачити вже щось таємниче, містичне, магічне. Олександр Блок зумів написати вірш таким чином, ніби читача присвячують в якусь таємницю століть, він переноситься далеко в минуле, коли наші предки ще були пов’язані з магією, коли жили казки і міфи.
«Де разноликие народи…ведуть нічні хороводи», «де відуни з ворожками чарують злаки на полях». Ці рядки надають відчуття чогось таємничого, але найголовніша фраза, яка підтверджує припущення: «Вихор… співає перекази старовини».
Багато таємниць дізнається уві сні ліричний герой, його ролі виступає Олександр Блок. Так і пише поет «і в таємниці спочиває Русь». Тобто Русь оповита таємницею, вона занурена у неї, це її покої на століття. У своєму вірші Блок як би повертається до витоків, коли були різні повір’я, ритуали, коли люди запекло вірили у домовиків і водяних.
Використовує у вірші поет такий літературний приймемо, як рондо. Вірш починається і закінчується однаково. Таким чином, Олександр Блок спочатку занурює читача в свої сни, а потім знову повертає до реальності.
Залишається лише бути вдячними йому за це чудове вірш, з таким талантом написано воно, що дійсно занурює в таємничий світ старовини.
Аналіз вірша Блоку Русь
Образ Росії неодноразово оспівувався у творчості російських поетів і письменників, не став виключенням і Олександр Олександрович Блок. У своєму вірші “Русь”, Блок створив образ своєї батьківщини, який приходить йому в дрімоті.
Образ Русі у вірші Блоку суперечливий: Русь неосяжна, простора і з іншого боку, має чіткі межі, вона реальна і в той же час повна таємничості та загадковості, що вона бідна, убога, але надзвичайна, чиста, вона в лахмітті, але ці лахміття священы. Русь для ліричного героя – це теплий будинок і берізка під вікном, а річки і нетрі, болота й журавлі, це нічні хороводи, це старі будинки, буйні хуртовини, дороги з глибокими коліями, завывающая завірюха, цвинтар, злидні, лахміття, таємниця, і в противагу всій злиднях незаймана первісна чистота. Ліричного героя долають протилежні почуття: з одного боку біль за стан батьківщини, а з іншого – захоплення і повагу до неї.
Мова, якою написано вірш, високого книжного стилю: дрімота (напівсон), почиешь (спиш), погляд (погляд), тендітне (прогниле, старе), виснажені (виснажені), клюка (палиця), вогонь (світло). Використання слів книжкової лексики передає велич створюваного образу і побожного ставлення до нього.
Вірш має кільцеве обрамлення: перша і остання строфи повторюються, що дозволяє читачеві зануритися в сонні видіння ліричного героя, але от якщо в першій строфі ліричний герой звертається до самої Русі, то в останній дивиться на неї з боку.
Весь вірш пронизаний атмосферою чаклунства, не чарівництва, а саме темного, страшного, незнайомого чаклунства. Згадка у вірші ворожок і чаклунів, чортів та відьом і створюють цю атмосферу. Також сприяють створенню настрою твору епітети “нічні”, “гарячих” і згадка цвинтаря, на якому співав пісні ліричний герой. Цю ж атмосферу створює метафора “живий костуром виснажені”.
Автор порівнює глибокі вибоїни і колії на дорозі зі слідами від ключки, і відразу в голові виникає образ старого, з важкими кроками і палицею в руці або ж баби зі злісним поглядом.
Блок належав до числа символістів, що виразно відчувається в даному творі, адже образ, створений поетом сповнений символів, містики, не має чіткого вираження, що в ньому переплітається світ речей зі світом думок, часом важко провести між ними межу. Образ самого ліричного героя нечіткий, неясний, неочерченный.
У вірші 44 вірша (рядки), розбитих на 11 строф (куплетів). Вірш написано 4-стопным ямбом. Рима у вірші перехресна, в непарних віршах – точна жіноча (під наголосом передостанній склад вірша), у парних – точна чоловіча (під наголосом останній склад вірша).
1906
Аналіз вірша Русь за планом
