Ліричний вірш «В’язень» написано М. Ю. Лермонтовим взимку в 1837 році, коли автор перебував у в’язниці. Справа в тому, що після смерті А. С. Пушкіна М. Ю. Лермонтов написав вірш «Смерть поета», яке не схвалили високопоставлені чиновники. За свою творчість автор потрапив під арешт. Так як писати у тюрі було не на чому, то Лермонтову доводилося ікати підручні засоби: сірники, вино, сажа, шматочки сірого паперу від хліба.
Вірш «В’язень» написано четырехстопным хореем. Сюжет твору умовно можна розділити на три смислові частини. У першій частині ліричний герой оптимістичний, бажає жити, він упевнений, що воля близька. В душі арештанта є надія на порятунок. Він являє себе вітром в степу. І в той же час герой сумує за черноокой дівчині і сміливої коню.
У другій частині вірша всі надії героя впадуть. Він починає усвідомлювати, що свобода далеко від нього, на волі тільки його кінь, який розгулює по широких полях. У завершальній частині йдеться про безвиході героя. В’язень відчуває себе самотнім і нікому не потрібним. Кругом голі стіни, лампа, яка скоро згасне. А бачить він тільки вартового, який гуляє за його дверима. Часовий ніби смерть чекає в’язня. Сюжет твору можна трактувати інакше: в юності людина будує плани і покладає надії на краще майбутнє, з роками починає усвідомлювати, що життя пролетіла і фінал вже близький, а в кінці – кожен залишається сам на сам зі смертю.
Тема твору – свобода і воля. Для в’язня вона здається нездійсненною мрією.
На початку вірші М. Ю. Лермонтов використовує перехресне риму, а в кінці – парну. У творі автор використовує засоби художньої виразності: порівняння, епітети, метафори.
Таким чином, в’язень прагне до волі, але усвідомлює, що це нереально. У нього не залишилося сил боротися з несправедливістю, і він готовий здатися.
6, 7, 8, 9 клас
Аналіз вірша В’язень за планом
