Аналіз вірша Лермонтова Я не люблю тебе; пристрастей…

Лермонтов – автор твору, в жанрі вірша «Я не люблю тебе…». Михайло Юрійович Лермонтов в 1830 році зустрівся якось з Катериною Сушковой.

Ця дівчина була дуже красива, молода і дуже кокетлива. Вона фліртувала і кокетував з багатьма, недарма у неї було багато прихильників, і немає нічого незвичайного в тому, що і Лермонтов, коли йому було всього лише шістнадцять, закохався в популярну серед кавалерів жінку. Але вона була холодна, хоч зовні й привітна. Через рік пристрасті пройшли і все охололо. Лермонтов у 1831 році пише вірш «Я не люблю», яке присвячується столичної кокетці, Сушковой. Твір виходить наповненою суперечностями.

Поет сам собі суперечить, заявляючи на початку вірша, що не любить відчайдушну кокетку, в середині він мучитися я сумнівами з приводу своїх почуттів. В кінці ж він як би визнає, що почуття по відношенню до Сушковой все ж залишилися. Фінал досить барвистий, виходить так, ніби Лермонтов розібравшись, все ж зізнається в коханні дівчині. Михайло Лермонтов у свої двадцять років, чотири роки після розставання з Сушковой, живе цілком звичайно, але не забуває про неї. Він сповнений помсти і злопамятности.

У 1834 році вони знову зустрічаються, і Лермонтов мстить з усією палкістю, на яку здатний. Він робить все, щоб закохати її в себе, потім робить так, що майбутній шлюб Сушковой розпався, а потім зізнається їй, що ніколи її не любив і не любить. Вона у відчаї, адже вона до того ж ще й осоромлена перед вищим світлом. Але він – відомщений.

Почуття поета були дуже сильно написано у вірші «Я не люблю», яке звучить спочатку як відмову від своїх колишніх емоцій, в яких відчувається також принижена гордість. А потім – як романтичне, навіть завуальоване освідчення в коханні дівчині, коли його отвергшей.

Дивіться також:  Образ і характеристика Віри в романі Герой нашого часу Лермонтова твір

Аналіз вірша Я не люблю тебе; пристрастей… за планом