Вірш написав Микола Олексійович Некрасов у 1846 році. У вірші описується те, що бачив сам автор, він озирнувся і побачив те, що інші в той час вважали нормою. Образ Батьківщини у вірші поета має на увазі під собою його отчий додому, де він провів дитинство. Це швидше іронічне назву, тому як у вірші описуються всі жахливі спогади поета.
«І ось знову, знайомі місця»-поет починає розповідь про своє дитинство. Микола Некрасов виступає в ролі ліричного героя у даному вірші. З самої першої строчки читач дізнається про те, що ліричний герой ріс у родині поміщика, і радості від цього він не відчував. Адже яскраві епітети й метафори Некрасова так і кидаються в очі. Життя, яка безплідна, то є марна, «безглузде чванство», а також такі словосполучення, як «дрібна тиранія» і «брудний розпуста». Все це дає нам зрозуміти, що прийняті тоді «вищі верстви суспільства» насправді були на дні, звичайно ж, в моральному плані. Хоча Поет розповідає конкретно про свою сім’ю. Про своєму рідному батька, який не давав нікому спокійного життя. Дитинство всіх дітей сім’ї Некрасова проходило в тиранії.
У наступній строфі ми розуміємо, що мова йде про матір поета Миколи Некрасова. Олександра (так звали матір Некрасова) вийшла заміж добровільно, з любові, але потім дізналася всю суть чоловіка. Жорстокий і запальний чоловік постав перед нею. Саме тому такі рядки мають місце бути у вірші: «Я знаю, чого ти плачеш, моя мати! Хто життя своє згубив… знаю, знаю я…!». Некрасов пише про своєму власному батька, все його дитинство проходило в тиранії. Саме ця тиранія «подарувала» матері поета «холодну і сувору посмішку». У вірші ліричний герой також згадав про те, що постраждати так само довелося і багатьом коханкам поміщика.
У висновку вірші ми вже бачимо те ж саме місце, але по закінченні багатьох років, якщо до цього були лише спогади автора, то зараз реальність. Ми відразу розуміємо, яке ставлення ліричного героя до цього місця, адже він « з огидою колом кидає погляд». Він ненавидить отчий дім, там він бачив багато жахливого.
Головна тема вірша-це дитинство і тиранія батька, саме тому вірш і починається і закінчується його образом.
«І тільки той один, хто всіх собою тиснув, вільно і дихав, і діяв, і жив…»
