Вірш Некрасова «Забута село» не залишить жодного читача байдужим, бо вона піднімає соціальну тему – проблему байдужості влади. Ця тема буде актуальна завжди, адже ідеальна держава, де панує рівність – утопія.
Основна тема вірша, безпосередньо, несправедливість. У сюжеті фігурує кілька дійових осіб – це бабуся Ненила, Наташа і її коханий Гнат. Всі вони стають жертвами неправомірної поведінки поміщиків, які вважають, що селяни – це робочий клас, якому не дозволено мати якісь інтереси, бажання і потреби. Панові все одно на їх життя, добробут і здоров’я. Він зацікавлений виключно у власному благополуччі. Управитель села робить все, що йому заманеться, єдина його мета – отримання прибутку.
Селяни ж у вірші постають як досить довірливий і недалекий народ. Вони сліпо вірять в те, що варто чекати допомоги від поміщиків, які не залишать їх і щиро зацікавлені в тому, щоб їх проблеми були вирішені.
Кожна строфа являє собою невеликий розповідь про жителя села. З кожним рядком вірш все більше пронизується болем і розчаруванням.
Автор з великою любов’ю і трепетом ставиться до селян. Він ніби зсередини висвітлює цю проблему, з співчуттям і жалем розповідаючи читачеві про ошуканих мешканців «забутої села».
Вірш написано у своєрідній формі. Вірш чимось нагадує протяжну тужливу пісню.
Вірш Некрасова залишає досить сумне відчуття після прочитання. Читаючи його, наче мимоволі стаєш учасником цієї незаслуженої людської несправедливості. Селяни були абсолютно безпорадними, їм нікуди було звернутися за допомогою. Єдине, що залишалося робити в цій ситуації – покірно чекати, а це, мабуть, саме огидне і стомлююче заняття. Адже це питання і зараз стоїть досить гостро. Так, зараз давно не той лад, про який оповідає Некрасов, але хіба в глухих селах та провінціях немає таких же людей, приречених на байдужість і байдужість з боку влади?
Аналіз вірша Забута село за планом
