Як і багато поетів, А.с Пушкін звертався у своїй творчості до теми поета і поезії. І це вірш найбільш яскраво висловив авторське бачення на призначення поета.
У вірші можна виділити дві частини.
У першій з них ми бачимо поета в повсякденному житті. Він занурений в турботи світського життя і серед інших обивателів не тільки нічим не виділяється, але і «всіх ничтожней», душа занурена в «хладный сон». Проте вже тут, автор каже, що поет носить на собі божественну позначку, йому протегує сам Аполлон. Для акцентування уваги на божественне заступництво автор використовує таку фігуру мови, як інверсію (поки не вимагає поета до священної жертви Аполлон»). Коли поет позбавлений необхідності писати, не відчуває натхнення – його ліра мовчить, він розчинений в суєті.
Друга частина – протиставлень першої. У ній ми бачимо, як змінюється життя поета, коли його стосується «божественний глагол». Поет немов прокидається від сну, загострюються всі почуття. Поетові стають чужі колишні заняття і забави. Він протиставляється іншим людям, він стає провідником божественного бачення. І навіть якщо з його баченням, віршами не згодні, то він все одно не хилить гордої голови» перед обличчям суспільства і влади. Так, вірш входить ще одна тема – поета-пророка, яка розвинеться у пізнішій творчості автора.
Відчуженість від натовпу і самотність поета підкреслюються у закінченні вірша. Змінюється сам поет, він більше не нікчемний, він виконує своє призначення, і тому змінюється його світосприйняття і бачення його іншими. При описі змінився поета автор використовує такі епітети, як «суворий», «гордий». Це одночасно підносить його над іншими людьми, але і відокремлює, протиставляє його оточуючим. Він стає самотнім. Саме тому йому краще діється в самоті серед «Широкошумных» дібров або на березі. Душа поета переповнена («і звуків… полн») і вимагає самотності й спокою, щоб думки змогли зодягнутися в слова.
А. С. Пушкіна використана тонічна система віршування, з четырехстопным ямбом.
Серед художніх засобів, використовуваних А. С. Пушкіна в даному творі, виділяються:
– порівняння («душа… як орел»);
– епітети («свята», «божественний», «народного», «гордій», і т. д.);
– метафори («мовчить… ліра», «душа вкушає… сон» та ін).
Аналіз вірша Поет Пушкіна 9, 10 клас
Олександр Пушкін написав твір, жанр якого – вірш, під назвою «Поет» в 1827 році. Саме його думки спонукали його написати такий твір, яке він назвав смисли і сюжетом – «Поет». Адже саме такі були думки Пушкіна – він думав про своє призначення, про його сенс життя на цій землі, біля цього товариства. Такі думки довго його не покидали, поки він не зважився написати такий вірш.
Цей вірш дуже добре показує почуття і внутрішні приховані думки поета до цього часу. Ця тема стала досить популярною, так як тема взагалі поетів – дуже цікава, і про неї можна багато говорити. Крім того, Пушкін постійно у своїх творах зачіпає таку незвичайну тему. Саме в цьому вірші, якщо дивитися за сюжетом письменник показує свого героя – поета – як недоступне людини, дуже творчого, доя якого звичайне життя серед простих людей – це не показник його справжнього життя, це також – кайдани, що сковує творчість, заважаючи його красот з’явитися і втілитися в мистецьких творах. Пушкін описав, що відчуває поети, коли їм сковують руки. Це було написано якісно і дуже зворушливо.
Пушкін взагалі вважає тему взаємин людей – дуже важливою, а тому вона також обговорюється. І він, як поет, і як людина, хоче зробити життя людей більш яскравою і насиченою. Але разом з тим, твір виходить вельми сумним і навіть – песимістичним. Хоча без цього твір не змогло б здатися таким вдумливим і дуже правильно написаним про все. Автор також розділив весь твір на дві частини, які дуже різні. Одна – сумна, а друга – розкриває поета як людину вже з натхненням і повного радості і творчості.
9, 10 клас
Аналіз вірша Поет за планом
