Аналіз вірша Пушкіна В’язень
Олександр Пушкін написав твори «В’язень» в 1822 році. Цей рік відноситься до років південного заслання поета. Недарма, вірші так називається.
Пушкін – людина, як за характером, дуже волелюбний. Він, як птах орел, не може знаходиться за гратами, і бути не на волі серед людей і природи, в «темній темниці і сирий». Саме тому в цьому його творі такий настрій – трохи сумний і навіть в якійсь сенсі трагічний. Адже Пушкін за своє вільнодумство і сидить в «язниці». Царем був відправлений у посилання. Де вже був відправлений у місто Кишинів, похмурий і нудний, як на думку письменника, місто. Князь ставився до Пушкіну поблажливо, а тому вирішив зробити йому добро. Він відправив його за призначенням у канцелярію. Але це дію добродушного людини, Пушкін сприйняв як образу його особистості і як поета.
А тому, саме в цьому творі, яке носить назву «В’язень», поет описує свої почуття, дуже ображені і принижені. Поету важко звикнути до похмурого Кишиневу, та й взагалі він починає сприймати всю дійсність ніби він перебувати у справжній в’язниці. Пушкін – людина, який сам розпоряджається своєю долею. Саме тому, перебуваючи на засланні, він частенько ігнорував свої службові обов’язки. Йому було до цього байдуже. Єдине, що йому не було байдуже – це його рідне місто Санкт-Петербург. Саме в цьому місті Пушкіну жилося радісно і щасливо. Він писав свої творчі вірші, спілкувався з друзями.
У творі виразно чутно нотки приниженого самолюбства, а також гордості. Також, те, що він був відправлений туди, куди йому не хотілося. Коли вільної людини відсилають в іншу сторону світла – це дуже сильно робить депресивним. Саме тому твір показує сильні почуття поета, відправленого в той час у посилання.
Аналіз вірша В’язень за планом
