Алеко – головний герой у поемі Пушкіна Цигани. Як не дивно, але сам Алеко циганом не є і не стає таким, хоча і переймає звички цього народу.
Після того як цигани прихистили Алеко, він починає заробляти по селах розвагами з ведмедем – типово циганський заробіток. Крім цього він пристрасно любить Земфіру, дівчину яка його привела в табір і з якої він зав’язав стосунки. По суті, він отримує свій новий будинок, але в дійсності залишається людиною цивілізації.
Цей герой гордий і ревнивий. Він волелюбний, але не визнає ні чиєїсь іншої свободи. Власне, він не визнавав цього і коли проживав в місті, ми можемо домислити, але, ймовірно, він ховається від влади після скоєного злочину, до якого привела його запал.
Якби Алеко повністю став циганом, то почув би словами старого цигана, який розповідав про любов жінок свого народу (вони вільні вибирати і навіть від старого цигана теж пішла дружина, полюбивши іншого) і зрозумів би Земфіру. Якщо він шукає свободи для себе, то слід було б прийняти і можливість свободи для інших, зокрема можливість свободи вибору Земфірою свого коханого. Земфіра – молода дівчина, яка, хоча і є частиною молодої сім’ї, не стане обманювати себе і власні почуття, якщо вона полюбила молодого цигана, то відправляється слідом за своїм почуттям і починає нові відносини.
Алеко являє собою гордого європейця, який відноситься до всього досить зарозуміло. Тим не менш, він – достойна людина, адже міцно любить свою обраницю і не збирається відступати від власного вибору. Відсутність взаємності з боку молодої циганки призводить Алеко до скоєння безстороннього вчинку, який обертається його вигнанням.
У підсумку він залишається самотнім посеред поля з власною возом і поза межами табору. Насправді і, коли він був частиною табору, теж був самотнім, він не зміг стати частиною іншого світу і цей новий світ не прийняв його. При цьому цигани його поважають за сміливість, але називають злим, вони поважають його вибір, але не здатні терпіти такої людини в таборі.
