Повний аналіз вірша Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний… Пушкіна
Вірш «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний» було написано Олександром Сергійовичем Пушкином в 1836 році. Це останній рік життя великого поета і письменника. Так через півроку після написання вірша – він загинув. У той час Пушкіну жилося досить важко, адже його вже не так визнавали, як в ті часи його слави. Критики стали суворіше до нього ставитися. А цар, той цар, якого Пушкін любив, просто перестав його поважати, він заборонив друкувати його найкращі роботи. Природно, що настрій вірша – сумне, і налаштована, щоб в якійсь мірі обілити себе. Крім цих проблем, Пушкін був у стані безгрошів’я, і навколо до того ж ходили плітки з приводу його особистого сімейного життя. Одним словом, нічого хорошого не було в цьому 1836 році.
Саме тому Пушкін взявся писати такий твір в той момент. Це було непросто, але він вилив усі свої почуття, бажання і емоції на папір. Його вірш вийшло – величним і своєю гордою красою написання. Цим віршем, він як би підбив заключний підсумок своєї творчості. Він пише у своєму вірші як би критику на самого себе, але ці слова зовсім не лають себе, а навпаки, намагається всім довести, що він не такий вже й поганий, і що всі його творчість – щиро і написано від серця.
Тільки тому, що поет розумів, що в майбутньому він ще більше прославитися і що його нащадки зрозуміють письменника і поета, Пушкін витримав всі образи і нечесні слова, сказані проти нього. Але все ж незважаючи на те, що розумів, що в майбутньому його зрозуміють краще, Пушкін все ж шкодував, що його не розуміють зараз. Саме тому в такому дусі було і написано твір «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний». Це гарне твір, написаний від усієї душі, щиро і головне – щире. Пушкін ніколи не був лицеміром, й чекав цього, можливо, і від інших. Тепер ще більше стає зрозуміліше його стан смутку і подиву.
Жанр вірша критики відносять в оді. Це твір розмірковує про сенс життя і про людей, самих різних. Тому його відносять ще й до філософського типу творів. Розмірами твір оцінюється в шестистопного ямб, воно римується через кожну сходинку. Строф у вірші п’ять, а останній куплет написаний в урочистому і величному тоні, в якому відчувається ледь помітний смуток.
9 клас
