Блискучий дипломат, розумний державний діяч Ф. В. Тютчев був тонким ліриком і визнаним філософом свого часу. Згодом поет став розуміти гармонію устрою Всесвіту, нерозривний зв’язок чоловічого і жіночого почав. Він вміло противоставлял один одному образи дня і ночі, підкреслюючи їх вічна єдність. Написане в 1839 році вірш «День і ніч» двічі перевидавався в журналі «Современник» з моменту першої публікації і дуже вразило Л. Н. Толстого.
Ліричний фрагмент створений четырехстопным ямбом, композиційно автор розділив його на два рівноцінних восьмистишья. При цьому він не випадково використав поперемінно чоловічу і жіночу риму. За задумом поета, все в творі повинно говорити про двоїстий початку світобудови і його неповторною злагодженості.
Не використовуючи дієслів у першій частині, автор намагається підкреслити природне спокій дня, зрозуміла будь-якій людині. Сутність будь-якого жителя Землі у світлий час доби перебувати в урівноваженому стані з силами природи.
День…
Душі хворої исцеленье,
Друг людей і богів!
Навпаки, активна динаміка ночі, досягнута використанням численних дієслів, вносить в людські душі сум’яття.
…безодня нам оголена
З своїми страхами і мглами.
Під покровом темного часу доби в кожному оживають первозданні ниці інстинкти. Душа не в силах утримати природні пориви і це підсвідомо лякає її. Читач розуміє, що ніч панує над днем. Але тим, хто живе в гармонії з усіма сторонами своєї сутності, боятися нічого. Темної сторони душі не перемогти її світлі прояви і все залишиться на своїх місцях.
З композиції видно, що автор переживав на той момент нелегкий період роздумів про будову Всесвіту. Він намагався зрозуміти, як складний світ, де, власне, знаходиться його особисте місце в ньому. Зможе чи все-таки людина розгадати загадку постійної зміни дня і ночі? Дізнатися, хто накидає і зриває «златотканый покров» своєю могутньою рукою? Та не тут автор замислюється про єдність великого бога і маленької людини?
Аналіз вірша День і ніч за планом
