Федір Іванович Тютчев імовірно написав цей вірш у період розквіту творчості, але, як відомо, опубліковано воно лише після смерті поета. Дата першої публікації рівняється на 1876 рік. Варто сказати про особливості творчості Федора Тютчева-природа в його віршах – це щось живе, таке ж, як людина. Тому в багатьох віршах автора присутній паралель або перегуки природи та людини, як порівняння. Таким є і вірш «Ще землі сумний вид…».
У вірші присутні дві основні картини, які звертають на себе увагу і відображають задум автора. Перша картина-це природа, яка прокидається від приходу весни, приблизний час-початок березня, коли весна починає потихеньку натякати на свій швидкий візит. І друга картина-опис людської душі, яка так само прокидається, співає, її щось турбує, пестить і цілує, золотить мрії». Саме тут можна побачити зв’язок, якесь порівняння природи і людської душі. Цим Тютчев хотів зріднити ці два поняття й показати, що людина і природа-це одне ціле.
Ще одна цікава думка, це те, що у вірші є друга паралель, однак менш помітна і йде на другий план. Автор волею чи неволею асоціює весну з любов’ю. «Блищить лазур, грає кров… Або весняна то млість? Чи то жіноча любов?» в тексті автор явно поділяє і вносить нерозуміння – від чого ж душа прокинулась? Однак поняття «любов» прийшло саме разом з весною у вірш. Як в природу приходить весна, так і в душу людини приходить любов. Це ще один спосіб зв’язати людей і природу.
Цікаво зауважити, що такий зв’язок природи з людиною була для Тютчева цілої ідеєю. Це він перейняв у Фрідріха Шеллінга, захоплюючись його роботами. Німецький філософ вважав, що природа-це живий організм.
Тютчев був майстром не тільки у створенні прекрасних порівнянь і перетинів в своїх віршах, але і в описах пейзажів, картин, що відбуваються в його творах. У цьому вірші він зміг за допомогою декількох, непомітних для звичайного читача, деталей передати неосяжну картину природи у весняну пору. Коли «повітря дихає весною, і мертвий у полі стебло колише, і гілки ялин ворушить». А адже саме так і починається пробудження природи, коли сніг починає сходити, відкриваючи мертві рослини і свіжий, прохолодний, свіжий повітря починає будити їх, колыхая стебла.
Федір Іванович Тютчев – талановитий поет, який писав з неймовірною точністю, він міг передати за допомогою кількох слів ціла подія, а з порівняння створити велику ідею.
4 клас
Аналіз вірша Ще землі сумний вид… за планом
