Зручність
Середньовічний арбалет – зброя, зручне для воїна ще й тому, що захищений стрілок був краще, чим при використанні лука. Під час стрілянини він мав можливість майже повністю знаходитися в укритті, висунувши тільки голову і наконечник пристрою, при цьому міг вибирати будь-яке зручне напрямок для ураження бажаної мети.
Хоча зусилля, які слід було затратити для приведення в дію такого механізму, були вельми значними, енергія стрілка економилася за рахунок відсутності необхідності витримувати певний баланс між швидкістю і точністю рухів, а також необов’язково було порівнювати їх з витраченої силою, як це робили стрілки з лука.
Арбалети на Русі
Давні літописи про використання виду зброї, яке наші предки називали самострілами, дають досить суперечливі свідчення. Згідно з деякими письмовими джерелами, арбалет Середньовіччя на Русі був відомий і застосовувався в боях вже в середині XIII століття. Підтвердженням тому слугують історичні знахідки, які відносяться до досить раннім періодам російської історії. Приміром, в руїнах міста Изяславля, що виник у XII столітті і зруйнованого монголо-татарами приблизно через сторіччя, виявлені останки воїна. На поясі його був особливий гак для арбалетной тятиви. Правда, самого зброї не знайдено. А тому дане історичне свідоцтво так і не оцінений однозначно.
Є також факти, що самостріли з’явилися на Русі лише в XIV столітті. Такий вид озброєння був перейнятий від булгар під час історичних воєнних походів в ті землі російської армії.
Втім, у наших предків арбалет не можна віднести до числа особливо популярних видів зброї. Пояснення цьому слід шукати в незручності конструкції порівняно з мобільним цибулею, складнощі при зарядці, а також великою масою і високою вартістю.
