Відомо, що давньогрецькі міфи часто будувалися на сюжетах, взятих з реального життя, і вигаданих героїв автори наділяли власними рисами. Саме тому багато античні божества далекі від зразків моралі і моральності в їх сучасному розумінні. Прикладом тому може послужити історія верховного громовержця Зевса і юної богині Іо.
Юна коханка господаря Олімпу
Прийшла в сучасний світ із Стародавньої Греції богиня Іо мала дуже туманне походження. За одними джерелами, вона була дочка річкового бога Інаха, по іншим же − одного старого, але досить велелюбного царька. Наводяться й інші варіанти. Втім, це справа житейська, адже відомо, що навіть мати дитини не завжди може з упевненістю назвати ім’я батька.
Так чи інакше, але своє отроцтво богиня Іо провела в храмі Гери – всесильної покровительки шлюбу, який по необачності взяла її в штат своїх жриць. Вела себе юна дівчина цілком благопристойно, поки не закохалася в її чоловіка − верховного бога і господаря Олімпу Зевса, що вражав своєю чоловічою красою всіх без розбору представниць слабкої статі. Той не змусив себе довго вмовляти, і між ними зав’язалася любовна інтрижка − одна з тих, що в різних варіантах повторюються з часів світобудови.
Невдала хитрість
Щоб приспати пильність дружини, а можливо, бажаючи надати роману деяку пікантність, Зевс на час перетворив кохану в корову − білу і прекрасну, яких світ не бачив. Однак Гера, знаючи нахили чоловіка, швидко розкусила його і обрушила на голови коханців свій праведний гнів.
Висловивши чоловікові все, що кажуть у подібних випадках, і пригрозивши «піти до мами», вона зажадала, щоб в знак каяття він віддав їй «цю мерзенну розпусницю». Той легкодухо погодився, і нещасна богиня Іо опинилася у владі Гери, не пожалевшей сил, щоб помститися їй з усією нещадністю, на яку здатна любила, але обдурена жінка.
Чудовисько, сраженное Гермесом
У довершення нещасть Гера приставила до своєї бранки всевидючого варта – многоглазого велетня Аргуса, який постійно переводив бідолаху порожніми причіпками. Можливо, історія богині Іо на цьому б і закінчилася, якби не совість, прокинулася в душі її колишнього коханця.
Бачачи, на які страждання він прирік нещасну дівчину, Зевс доручив своєму синові Гермесу (теж, треба сказати, неабиякого ловеласу) вбити велетня і звільнити полонянку. Не переча батькові, він виконав його доручення, попередньо приспавши чудовисько своїми промовами. Треба зауважити, що мистецтво наводити сон на слухачів не тільки не втрачена в наші дні, але і доведено деякими ораторами до досконалості.
Помста Гери
Дізнавшись про те, що трапилося, Гера прийшла в невимовний гнів. Насамперед вона наклала на втікачку закляття, в силу якого та була приречена навіки залишатися у вигляді корови. Крім того, силою чарівництва створила страшного овода – гігантське комаха, яке повинно було всюди переслідувати богиню Іо і, нещадно жалячи, заподіювати їй нестерпні муки.
Марно покусана корова втекла від злого овода. Не знайшла вона порятунку ні в стародавньому місті Додоні, що славиться вишуканою храмом, колись зведеним на честь винуватця її бід – Зевса, ні на просторах Азії, де марно мріяла знайти спокій, ні на берегах морів, ні в долинах річок. Всюди мерзенне комаха з родини «паразитичних двокрилих» (так прийнято виражатися в науковому світі) переслідувало свою жертву.
Промінь надії, що блиснув у льодах Скіфії
Лише в межах далекої північної країни Скіфії промінь надії з’явився для порядком вже зневіреної богині Іо. Давня легенда оповідає, про те, що в той час, коли вона досягла полярних широт, там до однієї із скель був прикутий її земляк Прометей – могутній титан, який подарував людям вогонь, і приречений на страждання, заподіювані орлом, який день і ніч терзав його груди. Розуміючи як ніхто іншої проблеми своєї співвітчизниці, він утішив її пророкуванням, що позбавлення від бід чекає її на берегах Нілу.
Почувши цю радісну звістку, Іо поспішила в Єгипет, а в слід за нею полетів неабияк змерзлий і вкритий інеєм овод. Від морозу він став ще зліше і кидався на втікачку подібно скаженому псові. Про те, скільки і яких мук їй довелося зазнати по дорозі, укладачі легенди мовчать, дозволивши уявити це самим читачам. Однак з усією визначеністю повідомляється, що на березі великої африканської річки роман між богинею Іо і Зевсом отримав несподіване і щасливе продовження.
Плід любові, що визрів на березі Нілу
Истосковавшись за своєю колишньої пасії, громовержець неабияк напружився і силою чаклунства зумів зруйнувати чари, якими обплутала її підступна Гера. Мерзенний овод здох, а коров’яча шкіра, настільки довго приховувала під собою ніжну дівочу шкіру, раптом розтанула і явила світу колишню Іо, сяючу своєю неземною красою.
Зевс, истомившийся без жіночої ласки (дружина не поспішала повернути йому свою колишню прихильність) поспішив укласти її в свої обійми − настільки палкі і пристрасні, що після закінчення відомого терміну вона подарувала йому сина Епафа. Цього плоду любов, що спалахнула між богинею Іо і Зевсом, міфи Стародавньої Греції приписують честь бути першим царем Єгипту. Він же, відповідно до загальноприйнятої версії, є родоначальником могутнього і славного племені героїв, найбільш відомим представником якого став легендарний Геракл.
Дві версії однієї події
А куди ж дивилася ревнивиця Гера? У цьому питанні думки пізніших коментаторів розходяться. Наприклад, давньоримський поет Овідій стверджував, ніби йому достеменно відомо, що вона сама зняла прокляття з Іо, і зробила це після того, як чоловік розкаявся і присягнувся ніколи більше не порушувати подружню вірність. Ох, не віриться у його щирість, ох, не віриться! До того ж і зустріч з коханою, яка закінчилася народженням сина, Зевс призначив не в рідних Афінах, а в чужому для нього Єгипті, тобто подалі від дружини.
Є і ще одна версія події, що відбулася на березі Нілу. Вона ніколи не користувалася особливою популярністю у греків ось з якої причини: злі язики стверджували, що майбутнього дитини Зевс зачав ще до того, як його подруга знайшла людський вигляд. Іншими словами, акт любові він здійснив не з жінкою, а з коровою. Гера ж дізналася про настільки дивної фантазії чоловіка і, щоб уникнути розголосу і ганьби, поквапилася повернути рогатої суперниці її колишнє обличчя. Втім, деякі вважають, що вона це зробила, виключно із співчуття до майбутньої дитини, на Зевса ж вона давно махнула рукою.
Післямова
Цікаво, що після того як «хепі енд» увінчав історію, описану в нашій статті, юна коханка Зевса стала ототожнюватися греками з богинею Місяця Селеною. Приводом до цього послужила видима в певні періоди дворога форма земного супутника, вічно мандрівного по небу в оточенні незліченних зірок, так схожих, на думку древніх еллінів, на очі велетня Аргуса. Ім’я богині, як стверджують дослідники, походить від давньоєгипетського слова «iw» (іо), що в перекладі означає «корова».
Її любовні пригоди, які стали сюжетом одного з найбільш відомих і популярних давньогрецьких міфів, знайшли нове звучання в творах класиків античної драматургії. Так, історія кохання могутнього громовержця і юної жриці лягла в основу трагедій Есхіла, Херемона і Акція, а також надихнула Платона, Анаксилая і Анаксандрида на створення досить популярних у свій час комедій. Ім’я богині Іо не забуто і в наші дні. Його носить найближчий з чотирьох найбільших супутників Юпітера.
