У Даля
А між тим у часи, коли творець “Тлумачного словника живої великоросійської мови” ще тільки їздив по Русі, збираючи слова для нього, брандахлыстом називалися їжа або пиття. У просторіччі серед живуть у тверських і вологодских землях саме так іменували їстівну юшку, суп поганої якості і низьких поживних властивостей. Так само називали й погану горілку або взагалі хмільне пиття, розведене водою.
Синоніми і в цьому випадку легко відшукаємо. І немало – пійло, баланда, сивуха, бурда, жижа.
Тобто, ось що сталося: спочатку іменник брандахлыст було “ніж”, а потім стало “ким”. Що ж, таке у російській мові бувало.
Походження. Версія перша
Дуже можливо, перша частина слова походить від чеського brynda, яке, власне, і означає “поганий пиття”. На пам’ять, звичайно, тут же приходить співзвучне йому російське “бурда”. Адже воно і за змістом солідарно.
Друга ж частина слова (“батіг”) вже російська. Говорячи коли-то “шмагати” або “хлыстать”, мали на увазі пити без міри, у великих кількостях. Дієслово “шмагати” в просторечном вживанні і зараз ще не застарів.
Версія, викладена вище, на думку лінгвістів, найпереконливіша. Ще й тому, що у того ж Даля наводиться кілька варіантів слова “брандахлыст”, а саме: “бурдохлест”, “бурдохлыст” і “брандохлест”.
В інших джерелах зустрічається ще один варіант – “брындахлест”.
