Перший фоліант
Вивчаючи питання про те, що це – фоліант, доречно сказати про один з найвідоміших у світі – «Біблії Гутенберга». Її друга назва – «42-рядкова Біблія». Випустив її Йоганн Гутенберг, німецький першодрукар, в 1-й половині 1450 років.
Вона являла собою друкований варіант Вульгати, тобто Загальноприйнятою Біблії, яка була перекладом Священного Писання на латинську мову. Згідно традиції, створення даного фоліанта розглядається в якості початку європейського друкарства.
Однак за фактом ця книга аж ніяк не перша з інкунабул – видань, надрукованих до 1501 року. Але її особливість у тому, що серед інших перших фоліантів її виділяє відмінна якість оформлення.
Далі поговоримо про фоліанті, який фігурує в одному з віршів Марини Цвєтаєвої.
Бог, не суди!
У центрі вірші Цвєтаєвої «В згубному фоліанті…» – узагальнений образ жінки, яка розглядається як спадкоємиця прародительки Єви. У його концепції явно простежуються подання християнства про те, що жіноча природа спочатку є гріховною. На початку вірша поетеса відштовхується від них, але в кінці робить протилежні висновки, сперечаючись з тезами церковної доктрини.
«У згубному фоліанті» – це і назва вірша, і початок його першої рядка. Під цим мається на увазі цикл елегій, які були написані Публія Овідієм Назоном, давньоримським поетом, в I столітті. В даному творі він описує способи спокушання жінок і чоловіків, різні хитрощі і прийоми, що використовуються у відносинах між статями. Як вважають дослідники, ця книга під назвою «Мистецтво любові», або «Наука любові», стала причиною вигнання поета в місто Томіс, що знаходився на березі Понта Евксинського (Чорного моря).
Згадуючи у своєму вірші це твір, Цвєтаєва хоче довести думку про те, що джерелом почуттєвих насолод для жінки є не вигадані переживання, прочитані нею в стародавньому фоліанті, а жива людська природа. Кульмінаційним моментом вірша є заклик до Бога: не судити занадто строго дочок Єви, так як він ніколи не зможе зрозуміти, як це – бути жінкою на землі.
